Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
Висновки. Послідовний порядок церемоній. Три акти весільної драми. Пережитки стародавніх форм шлюбу в пізніших церемоніях. Етапи шлюбної еволюції в українських церемоніях. Весільні сезони, дівочі ярмарки. Гетеризм. Матріярхат. Роля старости та дружка. Сліди історичної епохи. Кінець.
Після того як мн дали опис весільних звичаїв на Україні, настільки детальний. наскільки дозволили нам це зробити спеціяльно зібрані до цієї теми матерінли, можна, здається нам, додати ще кілька спостережень, які мн подаємо, звичайно, з застереженням, але які, можливо, будуть корисні для тих, хто після нас візьме на себе вивчення цієї нової ділянки загальної етнографії.
Вивчаючи зовнішній бік усіх цих звичаїв, ми помічаємо, що майже в кожному з них церемонію розпочинає та провадить дружко, що, здається, грає ролю сопутника молодого. Перед початком кожної церемонії дружко просить благословення у старости, який має релігійну супрематію над усім, що має бути доконане під час усіх весільних церемоній. Далі, кожний з цих звичаїв являє собою сцену драматичного характеру, яка наподоблюе переважно те, що колись було дійсністю: умикання чи купівлю молодої, обстригання волосся тощо. Все це відбувається в супроводі хору, що СВОЇМИ ПІСНЯМИ пояснює всі акти, через які переходить церемонія, звертається то до того, то до иншого персонаж.'!, що грає ту чи иншу ролю у весільному святі.
Мн маємо далі цілу серію послідовних сцен, пересякнутих релігійним та драматичним характером, чи краще сказати Літургійним, з певним числом персонажів, що з них кожний має цілком означену ролю, і нарешті з хором, який абсолютно відповідає хорові стародавнього релігійного культу та стародавньої драми. Вивчаючи послідовний порядок, за яким ідуть всі ці сцени, ми помічаємо три головних акти, що коло них згруповані всі церемонії, а саме: сватання, заручини та весілля. Приготування вінків, гільця, короваю, навіть саме шлюбне благословення в церкві —все це акти другорядні, і вони служать тільки підготуванням до основних актів весільного свята. В нашій студії ми бачили, що кожний з цих основних актів Істотно виявляє те саме: наподоблення умикання та купівлі молодої, замирення двох сторін, спільний бенкет, жертви І. нарешті, введення молодого в його шлюбні права; але всі ці церемонії в усіх трьох актах виконуються за порядком їх розвитку та їх повности. Як ми це вже бачили на початку нашого досліду, сватання, яке починається з того, що з'являються свати і виголошують ритуальні промови, являє собою наподоблення спроби умикання молодої, замирення і, нарешті, купівлі молодої за пляшку горілки; потім іде релігійний ритуал обміну хлібом, акт пиття з тої самої чарки; разом із тим молодий остаточно дістає право приходити спати з дівчиною. Акт заручин скомплікоааний появою хору, який майже ніколи ие бере участи в сватанні. Заручини так само починаються з візити сватів та з наподоблення ворожнечі, яка нарешті приводить до встановленого по згоді викупного. Після цього обмінюються хлібом, далі відбувається релігійний ритуал садовлення молодої на посад; спільна вечеря та визнання за женихом права спати з дівчиною підкреслене ще тим, що мати сама стелить постіль Без жадного сумніву, ие визнання за старих часів не було, як тепер, тільки умовною формою, а провадило до реального зближення. Нарешті, весілля є не що инше, як істотне відтворення того, що ми бачили на сватанні та на заручинах, але тільки з більшими деталями та більш розвинуте. В наподоблениі військового походу жениха, з метою уво-ліктн дівчину, знаходимо ту саму драму умикання, значно розвинуту. Далі, спроби умикання, опір родини, оборона братів, замирення двох родів, пику пне, виплачене братові молодої та цілій родині, урочисте садовлення молодого та його майбутньої жінки на посад перед священним деревом — гільцем, розподіл священного хліба короваю, відведення молодої до хати молодого і. нарешті, реальне зближення — дефлорація дівчини, що під час неї поводяться, відповідно до ритуалу, урочистим та публічним способом; явна річ, що саме цей акт — дефлорація — і є метою всіх шлюбних обрядів, бо ж вони відбуваються тільки в тому випадку, коли молода — дівчина, І ніколи не виконують їх, коли вона вдова auu.