Українське письменство

В Галичині літературне об’єднання було тісніше і зав’язалося раніше, ще на початку 1900-х років. Там гурток молодих поетів зібрався спочатку коло журналу «Світ», а потім заложив своє видавництво «Молода муза». До гурту «Молодої музи» увійшли відомий уже нам Б. Лепкий (зі старшого покоління, нар. 1872 р.), Василь Пачовський, уже прославлений еротичний поет (збірка «Розсипані перли»), прозаїк Яцків, поети — Петро Карманський, Остап Луцький, Сидір Твердохліб, Стефан Чарнецький і др. «Живе почуття дійсності, відраза до шаблону, пристрасне шукання правди в обсервації і вислові — ось що характеризує тих молодих писателів і велить нам покладати на них найкращі надії», — так писав Франко про перші виступи молодомузців. Далі і він, і «Літературно-науков. вісник» трохи змінили своє до них відношення… Мотиви ліричної творчості як першорядних, так і другорядних представників «Молодої музи» — горда самотність, висóти духу, погорда до суспільності — в значній мірі підказані мотивами сучасної їм польської поезії — Тетмаєр, Каспрович, Виспянський — звідти у багатьох із них і форма вірша, що незрідка буває заснований на принципах силабічної версифікації поляків. Один з небагатьох, що твердо встояли на позиції метротонічного вірша, — найталановитіший представник групи Петро Карманський. Вихований в Італії, він виробив свій літературний смак на Леопарді та Кардуччі. Чимсь романським одзивається його декламаційний пафос, його афектація, його ефектний песимізм. «Прискорбна є душа моя до смерті», «В моїй душі страшна порожня, мов в зимній келії чернця» — ось звичайні формули і порівняння Карманського. Життя — «пливем по морю тьми», «evviva la morte!…». Бог — «на облаках кадила сидить Всесильний Цар, істочник всіх страждань…». Нагадує Карманського і афектованим стилем, і індивідуалістичними настроями Стефан Чарнецький, але, на жаль, в мові його повно полонізмів, а в будові вірша — силабічної системи.