Анабазис. Похід 10000 еллінів
- Автор: Ксенофонт
- Год: 2011
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-579-306-9
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Анабазис. Похід 10000 еллінів». Краткое содержание книги:
Розділ З
/1/ Після цього елліни встали, розійшлися і почали спалювати підводи й намети; усі необхідні речі залишили і поділили між собою, а зайві повикидали у вогонь. Скінчивши цю справу, вони взялися до сніданку. Ще коли вони снідали, приїхав Мітрідат з приблизно тридцятьма вершниками і, викликавши до себе стратегів на чутну відстань, він сказав: /2/ «Елліни, вам відомо, що я зберігав вірність Кірові, а нині ставлюся прихильно до вас і сюди добирався з неабияким страхом. Якби лишень я дізнався, яким чином ви думаєте повернутися щасливо додому, то я би приєднався до вас з усім військом. Тому, скажіть мені як другові, вашому доброзичливцеві і спільникові у подорожі, що у вас на меті». /3/ Порадившись один з одним, стратеги вирішили дати відповідь, а говорив Хірісоф: «Ми вирішили, якщо нам не чинитимуть перешкод, повернутися додому і пройти через цю країну, не заподіюючи їй якоїсь шкоди; якщо ж хтось завдаватиме нам клопоту — битимемося з ним до кінця». /4/ Після цього Мітрідат силкувався переконати, нібито не існує способу врятуватися без волі на те царя. Ось тоді і з’ясувалося, що він підісланий, тим більше, як виявилося з певністю, між Мітрідатовими вершниками перебував хтось із Тіссафернових людей. /5/ Тому стратеги вирішили схвалити постанову про неухильне ведення війни, поки вони перебуватимуть на ворожій землі, тим більше що, наблизившись, варвари стали заманювати солдатів і заманили підкупом одного лохага, Нікарха-аркадця, і він пішов уночі із приблизно 20 солдатами.
/6/ Після цього, поснідавши і перейшовши через річку Запат[144], вони рухалися в бойовому ладі, маючи обоз і нестройових у середині каре. Невдовзі знову з’явився Мітрідат із приблизно 200 вершниками і 400 стрільцями та пращниками, дуже рухливими і вправними. /7/ Він наближався до еллінів немовби з дружніми намірами, та коли підійшов на близьку відстань, то і кіннотники, і піхотинці стали раптово стріляти з луків і пращ і поранили багатьох еллінів. Ар’єргард зазнавав великих втрат, але вчинити опору не міг. Річ у тому, що крітці[145] стріляли на коротшу відстань, аніж перси, і, крім того, будучи легкоозброєними, вони відходили під прикриття гоплітів, а стрільці дротиками кидали їх не дуже далеко і не досягали (перських) пращників. /8/ Тому Ксенофонт вирішив піти в напад на ворогів. Вперед пішли ті гопліти і пелтасти, які були з ним у тилу, але під час переслідування нікого наздогнати не вдалося. /9/ Адже в еллінів не було кінноти, а піхотинці на короткій віддалі не могли наздогнати утікачів; переслідувати ж далеко від війська було ризиковано. /10/ Вершники варварів і під час утечі заподіювали еллінам шкоди, стріляючи, обернувшись, з коня, а еллінам під час переслідування доводилося знову долати ту ж відстань, яку вони проходили під час наступу. /11/ Таким чином, за цей день вони пройшли не більше 25 стадій і прийшли у село лише в сутінках.
Тут вони знову занепали духом. Хірісоф та інші стратеги звинувачували Ксенофонта у тому, що він переслідував ворогів далеко від фаланги, до того ж сам ризикував і не домігся нічого. /12/ У відповідь на ці докори Ксенофонт сказав, що звинувачення слушні, що й засвідчив перебіг подій. «Але я був змушений переслідувати, — сказав він, — бо ж бачив, що, тупцюючи на місці, ми зазнавали великих втрат і не могли дати належну відсіч. /13/ А щодо переслідування, то ваша правда — ми так і не домоглися свого, а під час відступу було непереливки. /14/ Тож подякуймо богам за те, що вороги прийшли не значними силами, а з невеликим загоном; відтак вони не сподіяли нам якоїсь відчутної шкоди, натомість нам стало зрозуміло, як виправити становище. /15/ Річ у тому, що вороги стріляють з луків і пращ на таку далеку відстань, що й крітці, відстрілюючись, не в стані влучати у ворогів, так само як і метальники дротиків. Коли ж ми за ними гналися, то не було можливості відійти далеко від війська, а на короткій віддалі, навіть коли стрілець вправний, не може наздогнати піхотинця, який перебуває на відстані пострілу. /16/ Отже, якщо ми хочемо тримати ворога подалі від себе, не дати йому можливості іти по п’ятах і заважати просуванню, то ми мусимо негайно обзавестися пращниками і вершниками. Кажуть, у нашому війську є родосці, які, як про них розказують, навчені стріляти з пращ і їхні снаряди летять удвічі далі, аніж снаряди перських пращників. /17/ Останні ж стріляють на коротку відстань, бо вони застосовують каміння, завбільшки в обхват рукою, а родосцям знайоме використання свинцевих кульок. /18/ Так от, знайдімо солдатів, у яких є пращі, і купимо у них нові пращі за гроші, іншим же, умільцям виготовляти нові пращі, теж призначимо платню, а для тих солдатів, які погодяться вступити у загін пращників, даватимемо якусь винагороду, тоді, мабуть, знайдуться люди, корисні для нас. /19/ Я знаю також, що у війську є коні, декілька у мене, потім ті, які залишилися після Клеарха, а ще ж чимало коней, відібраних у ворогів, перебуває в обозі. Якщо ми виберемо найпридатніших і замінимо їх в обозі в’ючними тваринами, а на коней посадимо людей для кінноти, то, далебі, вони знадобляться для переслідування утікачів». /20/ Ця пропозиція була прийнята. Тієї ж ночі було споряджено близько двохсот пращників, а наступного дня вибрали близько 50 коней і вершників. Їм приготували шкіряні нагрудники і панцири, а їхнім командиром був призначений Лікій, син Полістрата-афінця.
Розділ 4
/1/ Цей день вони провели у селах, а наступного дня пішли далі, виступивши дуже рано. /2/ Вони мали перейти через ущелину, і вони боялися, що вороги вчинять напад на них під час переходу. Коли ущелина залишилася позаду, знову з’явився Мітрідат із 1000 вершників і близько 4000 лучників та пращників. Таку кількість війська Мітрідат випросив у Тіссаферна, якому він обіцяв на цій умові підкорити йому еллінів, бо ж сповнився презирством до них, вважаючи, що у попередній сутичці він діяв з невеликим загоном, причому аніскільки не постраждав від цього, натомість ворогам завдав чималих втрат. /3/ Коли елліни, пройшовши ущелину, відійшли від неї приблизно на 8 стадій, то й Мітрідат із своїм військом пройшов через неї. Тим часом, елліни призначили загін із пелтастів та гоплітів для переслідування ворога, а кінноті віддали наказ діяти сміливо, бо її підтримає чималий загін війська. /4/ Коли Мітрідат наздогнав їх і каміння та стріли почали летіти в ціль, еллінам було подано трубний сигнал; ті солдати, які отримали наказ, одразу ж перейшли у біг, і вершники кинулися вперед. Вороги не витримали і побігли в ущелину. /5/ Під час утечі у варварів загинуло багато піхоти і в ущелині чоловік 18 кінноти було взято в полон. Убитих еллінці самохіть понівечили, аби сам вигляд їх викликав жах у ворогів.
/6/ Після такої невдачі вороги повідходили, а елліни спокійно йшли вперед усю решту дня і дійшли до річки Тигр. /7/ Тут знаходилося велике і безлюдне місто на ім’я Лариса[146]. У давнину в ньому мешкали мідійці. Ширина його мурів становила 25, а висота 100 футів, а протяжність усіх мурів в обводі — 2 парасанги. /8/ Побудовані вони з випаленої цегли. Під цеглою кам’яна крепіда заввишки у 20 футів. Перський цар у ті часи, коли перси відібрали владу у мідійців[147], тримав в облозі це місто і жодним способом не міг його здобути. Але сонце сховалося за хмару[148] і не з’являлося доти, поки жителі не повиходили з міста, і таким чином місто було взято. /9/ Поблизу цього міста височіла кам’яна піраміда[149] завширшки в 1 плетр і заввишки у 2 плетри. Туди повтікало багато варварів, які позбігалися з навколишніх сіл.
144
Військо продовжує іти на північ уздовж східного берега Тигра.
145
Критці вважалися найкращими стрільцями з луків серед греків, а родосці — найкращими пращниками.
146
Описані Ксенофонтом (V, 4, 7-12) руїни міст Лариси і Меспіли знаходяться в області стародавньої Ассирії. Лариса відповідає збереженим до нашого часу решткам міста біля Кала, а Меспіла — столиці Ассирії Ніневії. Крепіда — фундамент.
147
Це сталося за часів Кіра Старшого, який царював з 559 по 529 рр.
148
Можливо, що підставою для цієї легенди стало сонячне затемнення, що мало місце у цій місцевості у травні 556 р.
149
Ймовірно, гробниця одного з ассирійських царів.