Анабазис. Похід 10000 еллінів
- Автор: Ксенофонт
- Год: 2011
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-579-306-9
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Анабазис. Похід 10000 еллінів». Краткое содержание книги:
Ксенофонт з половиною ар’єргарду попрямував тим шляхом, яким ішли добровольці з провідником, бо по ньому дуже зручно було пересуватися обозами; іншу половину ар’єргарду він вишикував позаду в’ючної худоби. /10/ Ідучи вперед, вони натрапили на пагорб, який височів над дорогою і був зайнятий ворогом: треба було або знищити ворогів, або відколотися від решти еллінів. Солдати, мабуть, могли б пройти тією дорогою, якою йшли інші загони, але в’ючну худобу можна було проводити лише цією. /11/ Тоді, підбадьорюючи один одного і виладнавшись колонами[158], а не колом, вони кинулися на пагорб, проте не зусібіч, а залишивши ворогові вихід на той випадок, коли ті вирішать тікати. /12/ Поки вони піднімалися вгору хто де міг, варвари стріляли і кидали в них камінням. Проте вони (варвари) не стали чинити опору, коли елліни підійшли впритул, а кинулися навтьоки. Елліни перейшли через пагорб і, помітивши попереду інший пагорб, зайнятий ворогом, одразу ж вирішили йти туди. /13/ А Ксенофонт зважив, що в разі, коли він покине захоплений пагорб без охорони, то вороги знову займуть його і нападуть на обоз, який проходив повз, розтягнувшись на велику відстань через тісноту шляху; тому він залишив на пагорбі лохагів — Кефісодора, сина Кефісофонта-афінця, Амфікрата, сина Амфідема-афінця, і Архагора, вигнанця з Аргосу, а сам з рештою солдатів пішов на другий пагорб, і взяв його тим же способом, що й перший.
/14/ Залишалася ще третя гора, найкрутіша, яка здіймалася над тією, що знаходилася над захопленою вночі добровольцями, де біля вогнищ сиділа [ворожа] варта. /15/ Коли елліни наблизилися, варвари, не вступаючи у бій, залишили її, що викликало у всіх подив і підозри, чи не повтікали, бува, вони, боячись оточення і облоги. А насправді вони з вершини спостерігали за подіями, що відбувалися за пагорбом, тож попрямували в напрямку ар’єргарду. /16/ Ксенофонт із тими, хто був молодший, вибрався на вершину, іншим же звелів іти вперед повільно, щоб останні лохи встигли приєднатися до них, і, пройшовши шляхом, зупинитися на рівнині.
/17/ У цей час з явився Архагор з Аргосу, який врятувався втечею, і повідомив, що їх витіснили з пагорба і що Кефісодор, Амфікрат та інші, які не могли зістрибнути зі скелі і дістатися ар’єргарду, загинули. /18/ Після цього варвари вибралися на пагорб, розташований навпроти вершини (де стояли елліни), і Ксенофонт через тлумача повів з ними переговори про угоду і зажадав видачі вбитих[159]. Варвари ніби погоджувалися, за умови, що елліни не палитимуть їхні домівки. /19/ Ксенофонт пристав на це, а тим часом, поки йшли переговори і решта війська оминула пагорб, усі вороги збіглися на цей пагорб. /20/ І коли елліни почали спускатися з вершини, прямуючи до свого війська, яке зупинилося на рівнині, вороги кинулися на загін Ксенофонта великим натовпом з гучним криком і, досягши вершини, з якої спускався загін, стали скочувати вниз каміння. Одному солдатові вони роздробили стегно, а Ксенофонт залишився без зброєносця, у якого був щит. /21/ Але гопліт Еврілох з Лус [аркадець] підбіг до нього і став відступати, прикриваючи щитом обох; решта також відійшла до тих солдатів, які очікували їх, стоячи в строю.
/22/ Таким чином все еллінське військо з’єдналося і розташувалося у численних та гарних оселях, багатих припасами. Приміром, вина було так багато, що його зберігали в обмазаних вапном ямах[160]. /23/ Ксенофонтові й Хірісофові завдяки переговорам з кардухами вдалося забрати тіла вбитих, і вони взамін відпустили провідника. А полеглих у бою поховали з гідністю, як і личить звитяжцям.
/24/ Наступного дня вони йшли без провідника. Вороги щоразу займали наперед усі наявні на шляху вузини, заважаючи еллінам проходити через них. /25/ Коли вони перетинали шлях передовим загонам, Ксенофонт пробирався у гори з іншого боку, намагаючись вийти вище засілих ворогів і таким чином усував перепони на шляху передових загонів. /26/ А коли вороги нападали на ар’єргард, Хірісоф піднімався нагору, старався вибратися вище засідок і знешкоджував перешкоди на шляху ар’єргарду. У такий спосіб вони постійно допомагали один одному і піклувалися один про одного.
/27/ Траплялося, що варвари завдавали багато турбот навіть тим військам, які, вже досягти вершини, знову спускалися вниз. Кардухи були дуже спритними, їм вдавалося уникати ударів навіть з близької відстані. Адже в них не було іншої зброї, крім луків і пращ. /28/ Вони чудово стріляли з лука, а розміри самого лука становили приблизно 5 ліктів і довжина стріл — 2 лікті з гаком; під час стрілянини вони натягували тятиву, наступаючи лівою ногою на нижню частину лука. Їхні стріли пробивали щити і панцири. Коли елліни підбирали ці стріли, то користувалися ними як дротиками, прив’язавши до них ремені. Під час проходження цією областю найбільшу користь принесли крітці, а командував ними Стратокл-крітець.
Розділ З
/1/ Упродовж цього дня елліни розмістилися в селах, що знаходилися над рівниною річки Кентріт. Ширина Кентріта становить приблизно 2 плетри, і ця річка відокремлює Вірменію від країни кардухів. Елліни, побачивши рівнину, зраділи. Річка була на відстані 6—7 стадій від гір кардухів. /2/ Тут вони з неабиякою насолодою відпочивали, маючи провіант і згадуючи про перенесені злигодні. Адже усі 7 днів, протягом яких вони проходили областю кардухів, безперервно точилися бої, причому елліни зазнали тут таких втрат, яких їм не завдавали ані цар, ані Тіссаферн, разом узяті. Тому вони з радістю віддалися спочинкові, немовби усі біди залишилися позаду.
/3/ Проте на світанку вони завважили по той бік річки кінноту в обладунках, налаштовану, мабуть, завадити переправі, а також піхоту, вишикувану на пагорбах вище вершників, з метою не дати еллінам увійти у Вірменію[161]. /4/ Це були наймані війська Оронта й Артуха — вірмени, марди[162] і халдеї[163]. Про халдеїв казали, ніби цей народ незалежний і хоробрий; зброя у них складалася переважно з плетених щитів та списів. /5/ Ті пагорби, на яких вони вишикувалися, знаходилися на відстані З або 4 плетрів від річки. Єдина дорога, помітна для еллінів, вела нагору, і лише вона, мабуть, була придатною дорогою. /6/ Навпроти неї елліни намагалися перейти річку. Та коли при цьому вода сягнула вище грудей і дно виявилося нерівним і вкритим великим і слизьким камінням, так що й не можна було тримати щит зануреним у воду (бо його підхоплювала течія), а ті воїни, які піднімали зброю над головою, не могли прикритися від стріл та будь-якої метальної зброї, тоді вони відступили і розташувалися табором біля річки. /7/ А там, де вони самі провели минулу ніч на горах, вони помітили дуже багато озброєних кардухів. Тоді еллінів охопив розпач, бо, з одного боку, вони бачили перед собою непрохідну річку, і, з другого боку, навпроти переправи виднілися кардухи, ладні завдати удару ззаду, щойно військо почне перехід.
/8/ Тож цей день і наступну ніч вони провели на місці, у цілковитій безпорадності. А Ксенофонт бачив сон: йому наснилося, ніби ноги у нього закуті ланцюгами, але ланцюги тріснули самі собою, він вивільнився і міг податися будь-куди. На світанку він пішов до Хірісофа, сказав йому, що у нього гарна надія на успіх у справі і переказав про свій сон. /9/ Той зрадів і з настанням дня всі присутні стратеги принесли жертву. І з першого разу жертви виявилися сприятливими. Розійшовшись після жертвопринесення, стратеги й лохаги звеліли солдатам снідати.
/10/ І ось, коли Ксенофонт ще снідав, до нього прибігло двоє юнаків: адже всі знали, що він дозволяє кожному приходити до нього і під час сніданку, і під час обіду, і навіть розбудити його, коли він спить, якщо йшлося про важливі справи стосовно воєнних дій. /11/ Юнаки розповіли, що, збираючи хмиз для вогнища, вони побачили на протилежному березі старика і жінку з дівчатами-служницями, які, мабуть, вийнявши з мішків одяг, висушували його у скелястій печері. /12/ Коли вони це побачили, то зрозуміли, що в цьому місці можна, далебі, спокійно переправитися, бо ворожій кінноті це місце недоступне. Роздягтись голі, ніби з наміром скупатися, але маючи при собі кинджали, юнаки, за їхніми словами, стали переходити річку; і йдучи вперед, вони перейшли на той бік річки, навіть не замочивши статевих членів. Там вони прихопили із собою гіматії[164] і так само повернулися через річку назад.
158
Прямі лохи — тактична побудова війська, яка відповідає колоні.
159
Греки вважали найтяжчим злочином залишення померлих без поховання. Тому після битви переможці й переможені укладали перемир’я для віддання трупів землі.
160
Спосіб зберігання вина, практикований на Сході і в наш час.
161
Найманці Кіра знову вступають тепер на територію (східну Вірменію), підвладну перському цареві, тому назустріч їм знову виходить перське військо під командуванням сатрапа Оронта.
162
Йдеться, мабуть, про плем’я мардів.
163
Тут мова йде про припонтійських халдеїв, які мешкали, ймовірно, недалеко від південно-східного узбережжя Чорного моря, по сусідству з колхами, у країні яких стояло грецьке місто Трапезунт.
164
Гіматій — плащ.