Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:
Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його. Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
Після війни працював агрономом, але незабаром повністю присвятився літературі. Публікуватися почав ще до революції, з 1910 р. в нелегальному студентському журналі «До праці» та в часописах «Рілля», «Плуг», «ЛНВ», «Рідний Край», «Сніп», «Село», «Дніпрові хвилі», «Маяк», «Промінь».
Видав збірки поезій «На березі Кастальському» (1919), «Поеми» (1923), «Байда» (1928), книжки оповідань «У болотах», «Плантації», «Сотні тисяч сил», «Камінний виноград», «Сліди бурунів», «Спроба на огонь», повісті «Бунт» та «Страйк», романи «Зламаний гвинт», «Чорний Ангел», «Хлібна ріка».
У 1931–1933 рр. вийшло зібрання творів О. Слісаренка в 6 томах.
Арештували письменника 29.04.1934 р. Майже рік тривали виснажливі допити. Спочатку письменника змусили зізнатися в приналежності до контрреволюційної організації, але через два місяці О. Слісаренко відмовився від цих зізнань, заявивши, що давав їх під фізичним впливом слідчого. Але тоді його звинуватили в приналежності до націоналістичної літературної організації ВАПЛІТЕ. Не допомогло те, що на процесі СВУ О. Слісаренко був громадським обвинувачем і сипав громами на націоналістів, критикував М. Хвильового.
На суді 19.03.1935 р. О. Слісаренко ще раз відмовився від своїх зізнань, однак його позбавили волі на 10 років, а 9.10.1937 р. засудили до розстрілу. Вирок виконали 3.11.1937 року.
Твори О. Слісаренка видавалися по війні неодноразово, але його символістські вірші залишалися маловідомими. Фантастичне оповідання «Князь Барціла», що було опубліковане в журналі «Червоний Шлях» (1926, № 4), не було вміщене у жодне з сучасних видань.
«Хтось ридає над водою…»
Хтось ридає над водою,
Ходе тихою ходою
І зідха…
Вітер вербоньку колише,
Пестить трави, ледве дише
І стиха.
В нічку зоряну, чудовну
Місяць тче туманів вовну
Із роси;
Їх по травах розстиляє
І в блакиті зомліває
Від краси…
Ходе, броде у тремтінні,
В серебристому промінні
Шелест трав…
Прилетів, сказав щось хвилі,
Чути шепіт: «Де ти милий
Пробував?»
Місяць тче тумани сонно,
Пестить променем любовно
Осоку
І розкидав самоцвіти,
Наче дивно барвні квіти,
На піску…
«Будь, як сонце, будь, як море, ясносяйним і глибоким…»
Будь, як сонце, будь, як море, ясносяйним і глибоким,
Будь прозорою рікою, будь шумуючим потоком,
І неси на хвилях вільних білогруді кораблі
В даль блакитно-загадкову від буденної землі.
Будь, як вихор, неупинним, будь, як вітер, невгомонним,
Розлетися над землею шляхом сонця велегонним,
Розруйнуй турботи буднів, сірих буднів на землі
І вквітчай квітками сходу білогруді кораблі!
«Ти балерина, а я музика…»
Ти балерина, а я музика.
Перетвори в граційний рух
Мотиви серця. Твоя туніка,
Легка туніка – лебідки пух!
Хай мармур тіла утілить рими.
Вродився танок з душевних рим!
У храмі вроди – жерці палкі ми,
Танки і співи – кадильний дим.
Хай вгледять очи, що чує ухо,
Твоя туніка – прозорий пух —
Не заховає граційність руху,
У мармур тіла втілений рух!
«В тумані луг…»
В тумані луг…
Мовчать над водами осоки
І нижуть зорі ясноокі
На трави росяний жемчуг.
Весняна ніч вплела у коси
Блискучий місяць, мов дукач,
І в чисту урну сльози зносе,
І в урні тихне людський плач…
В тумані луг…
Все спіть, хто спокою не знає
І кожен хай у снах збирає
Рубіни щастя і жемчуг!
«Єсть квіти закохані в сонце…»
Єсть квіти закохані в сонце —
Вони розкривають щодня
Пелюсток барвисті віконця
Для ласки Ясного Огня.
