Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Саме так завжди здійснюються вироки Провидіння. Творець світів міг, без сумніву, виписати вогняними літерами на зоряному небі свої святі закони, але не зробив цього. Він сховав у стародавніх містеріях обряди досконалішої релігії, зовсім так, як у жолудях ховає ліс, який шумітиме колись над нашими нащадками. Ми ж самі, хоча й не знаємо про це, живемо серед причин, над наслідками яких чудуватимуться нащадки. Тому ми й називаємо Бога Провидінням; в іншому випадку ми б називали Його всього лиш Могуттю».
Так уявляє собі дослідник природи початки християнства. Теолог з ним аж ніяк не погоджується, але й не насмілюється спростовувати його, бо бачить у поглядах свого противника слушні й великі думки, які схиляють його бути поблажливим до помилок, які можна вибачити.
У цей спосіб погляди філософа і теолога можуть, подібно до ліній, відомих під назвою асимптот, ніколи не зустрічаючись, щораз більше наближатися одні до одних, аж до відстані меншої від будь-якої, яку ми можемо собі уявити, тобто різниця між ними буде менша від будь-якої різниці, яку можна визначити, і від будь-якої кількості, яка може бути оцінена. А якщо я не в стані оцінити різницю, то по якому праву можу я виступити зі своїми поглядами проти своїх братів і Церкви? Чи ж можу я сіяти свої сумніви серед віри, яку вони визнають і яку прийняли за основу своєї моральності? Без сумніву — ні; я не маю такого права, і тому визнаю це всім серцем і душею. Дон Ньютон і дон Лейбніц, як я сказав, були християнами і навіть теологами; цей останній багато займався возз’єднанням Церков. Щодо мене, то я не вправі називати свого імені після цих великих людей; я вивчаю теологію в трудах творення, щоб знаходити нові причини славити Творця.
Сказавши це, Веласкес зняв капелюх, обличчя його набрало задумливого вигляду, і він поринув у роздуми, які в аскета можна було б узяти за екстаз. Ребека дещо зніяковіла, я ж зрозумів, що для тих, котрі хочуть похитнути у нас релігійні основи і підмовити перейти у віру Пророка, з Веласкесом це буде настільки ж складно, як і зі мною.
День тридцять восьмий
Відпочинок попереднього дня підкріпив наші сили. Ми охочіше рушили в дорогу. Вічний Жид учора не показувався, бо, не маючи права ні хвилини залишатися на місці, міг нам розповідати свою історію тільки тоді, коли ми були в дорозі. Однак не встигли ми проїхати й чверть милі, як він з’явився, зайняв своє звичне місце між мною і Веласкесом і почав так:
Деллій старів і, відчуваючи наближення останньої години, прикликав мене з Германусом і наказав нам копати в пивниці одразу біля дверей, сказавши, що ми знайдемо там маленьку скриньку з бронзи, яку повинні йому принести. Ми виконали його накази, знайшли й принесли йому скриньку.
Деллій дістав ключ, який висів у нього на шиї, відкрив скриньку й сказав нам:
— Ось два пергаменти з усіма підписами й печатками. Перший запевнить тобі, сину мій, володіння найпрекраснішим домом у Єрусалимі, другий же є борговою розпискою на тридцять тисяч дариків і проценти, що наросли за багато років.
Тоді розповів мені історію мого діда Єзекії і дядька Седекії, після чого додав:
— Цей жадібний і підлий чоловік ще й досі живий, і це доводить, що докори совісті не вбивають. Діти мої, коли я помру, їдьте до Єрусалиму, але нікому не відкривайтеся, поки не знайдете собі покровителів; можливо, навіть варто було б почекати, поки Седекія помре, а це — враховуючи його похилий вік — має невдовзі настати. А тим часом зможете жити на п’ятсот дариків; знайдете їх зашитими в моїй подушці, з якою я ні на мить не розстаюся. І ще одну пораду хочу вам дати: живіть завжди чесно, а за це вечір вашого життя буде спокійний. Щодо мене, то я помру, як і жив — тобто співаючи, і буде це, як говориться, лебединою піснею. Гомер, такий же сліпий, як і я, склав гімн Аполлону, який уособлював сонце, котрого він, як і я, не бачив. Багато років тому я поклав цей гімн на музику і зараз почну першу строфу, але сумніваюся, чи зможу дійти до останньої.