Тягар пристрастей людських

74

Наступної суботи Мілдред повернулася, і того вечора Філіп від неї не відходив. Він узяв квитки на виставу, а за вечерею вони пили шампанське. Дівчина вперше після довгої перерви розважалася в Лондоні, тож простодушно раділа всьому. Коли вони їхали з театру до помешкання, яке Філіп винайняв їй у Пімліко, Мілдред пригорнулася до нього.

— Тепер я справді вірю, що ви раді мене бачити, — пожартував він.

Дівчина не відповіла, але легенько стиснула його руку. Вона так рідко виявляла прихильність, що Кері зачудувався.

— Я запросив Ґріффітса повечеряти з нами завтра, — сказав він.

— Ох, я рада, що ви це зробили. Хочу з ним познайомитися.

У неділю ввечері не відбувалося нічого, куди можна було б її запросити, і Філіп переймався, що набридне Мілдред за цілий день. Ґріффітс був веселуном і міг прикрасити їхній вечір; до того ж Філіп любив цих двох і хотів, аби вони познайомилися і сподобалися одне одному. На прощання він сказав дівчині:

— Залишилося тільки шість днів.

Вони домовилися повечеряти в неділю у галереї «Романо»: годували там чудово і виглядало все так, наче коштує значно дорожче, ніж було насправді. Філіп із Мілдред приїхали першими і мусили трохи почекати на Ґріффітса.

— Дідько непунктуальний, — гнівався Кері. — Мабуть, зізнається в коханні котрійсь зі своїх численних пасій.

Утім, незабаром той з’явився. Симпатичний, високий і стрункий, із гарно посадженою головою, котра додавала йому переможного і привабливого вигляду, а його кучеряве волосся, великі дружні сині очі та червоні вуста були просто чарівними. Філіп помітив, що Мілдред схвально подивилася на його друга, і відчув якесь незбагненне задоволення. Ґріффітс із усмішкою привітався.

— Я так багато про вас чув, — сказав він Мілдред, беручи її за руку.

— Та все ж менше, ніж я про вас, — відгукнулася вона.

— І значно приємніші речі, — додав Філіп.