Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Вона дратівливо всміхнулася.
— А ти за мною сумуватимеш, Босвелле? — Потому встала, потяглася й спокусливо пройшлася по кімнаті.
Він ласкаво ляснув по її гарненькому задку.
— Припини переді мною вихлятися, дівко! І так важко їхати від тебе, пробувши поруч менш ніж два місяці. — Він нахилив голову, потягнувся до її жадібних губ. — О, Кат! Солодка моя Кат! — бурмотів він і спрагло цілував кохану. А потім: — Чорт! Ти знову це зробила! Не знавав я жінок, які б мене так збуджували!
Вона тихо засміялась і випручалася з його обіймів.
— Іди гратися у свою війну, мій нестримний лорде!
Він із жалем поглянув на неї.
— Накинь щось на себе, німфо, і попрощайся як годиться зі мною та з нашими людьми.
Коли вона зайшла в передпокій, Коналл саме говорив:
— А проте, як на мене, варто залишити кількох чоловіків охороняти віллу.
— Та від чого нас охороняти? — запитала Кат. — Боже мій, це ж найспокійніше місце з усіх, де мені довелося побувати!
— Навіть не знаю, — задумливо мовив Босвелл. — Може, Коналл і має рацію. Зрештою, побіля берега завжди ховаються пірати.
— Тут немає нічого цінного, на що спокусилися б пірати. Не вигадуйте дурниць. Вам стане в пригоді кожен.
Чоловіки перезирнулися й стенули плечима. Кат мала рацію. Вони пішли до своїх, що вже чекали на них верхи. Коналл скочив у сідло й помчав уперед загону, а от Босвелл іще якусь мить стояв поряд із дружиною, поклавши свої елегантні руки їй на плечі.
— Кохана, я б хотів, щоб ти поїхала зі мною, — сказав він, — але нам не знадобиться багато часу, щоб розтрощити гніздо мерзенних жебраків, які порушують спокій Авелліно. Дякую, що ти віддала мені на службу своїх ґленкіркських людей. Слава Господові! Я знову можу бути корисним! — Граф міцно притиснув її до себе. — Я кохаю тебе, Катріоно Стюарт-Гепберн!
І він пристрасно поцілував її, ротом мнучи їй вуста, від чого солодке бажання аж пронизувало все Катріонине тіло. Її вуста були м’які, мов пелюстки, і гарячі від його дотиків. А сам Босвелл у цю хвилину бажав тим шкідникам із земель Авелліно провалитися в пекло.
— То ви збираєтеся до Авелліно чи в ліжко, мілорде граф? — пролунав ущипливий Коналлів голос.
Босвелл неохоче відійшов від дружини.
— Якби цей чоловік не був найкращий капітан у світі, я з радістю задушив би його, — кинув він крізь зціплені зуби, усідаючись на свого жеребця.
Кат тихо засміялася. Поклавши долоню на коліно чоловікові, вона підняла голову, усміхаючись.
— Я кохаю тебе, Френсісе. Бережи себе і якнайшвидше повертайся додому, до мене. — Вона повернулася до Коналла. — Наглядай за ним. Завжди будь поряд.
— Буду-буду! — нетерпляче кинув капітан.
І вони рушили дорогою, здіймаючи куряву обабіч та позад себе. Кат стояла перед віллою, допоки вони не зникли з поля зору. Потім, забігши до будинку, вона гукнула Паоло.
— Si, синьйоро графине.
— Що в нас призначено на цей тиждень?
— Лише вечеря на віллі ді Лікоза в суботу ввечері.
Вона полегшено зітхнула.
— Скасуй її, Паоло. Лорда Босвелла немає, тож у мене з’явився чудовий привід не бачитися з тією вражою жінкою.
Паоло всміхнувся. Графиня ді Лікоза подобалася йому не більше, ніж його господині. Вона була лиха жінка. Наступного дня, виконуючи господинин наказ, Паоло сповістив господарів вілли ді Лікоза, що графиня Босвелл не може прийняти запрошення через чоловікову відсутність.
Анжела ді Лікоза радісно засміялася. Усе складалося напрочуд вдало: її ніхто ні в чому не запідозрить, адже стільки людей бачитимуть господиню на вечірці у власному будинку, коли все станеться. А вислизнути на кілька хвилин, щоб дати знак Хайр ад Дінові, буде дуже просто. А ще краще наказати слугам зробити це. У кімнаті буде повно людей, які підтвердять, що вона ані на мить не виходила! А що садівники на віллі «Золота риба» в неділю не працюють, то про напад піратів ніхто не знатиме до наступного дня. Доки щось з’ясується, графиня Босвелл буде вже далеко в морі, на кораблі, що прямуватиме до гарему Цикалазаде. Скажений Анжелин сміх лунав на весь будинок. Чуючи його, слуги хрестилися й перемовлялися між собою: «Коли Анжела дель Дьяволо сміється, стережися!»