Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Такою чарівною та ввічливою, як того вечора, графиню ді Лікоза ще ніколи не бачили. Вечірка не вщухала аж до світанку, доки останні з гостей, п’яні й радісні, не розбрелися по своїх опочивальнях.
А за вкритими туманом пагорбами на віллі «Золота риба» відчайдушний крик розітнув вранішню тишу. Одразу ж прокинувшись, Кат сіла в ліжку й стала дослухатися. Почувши новий крик і тупіт, вона зіскочила з ліжка й побігла до вікна. Від того, що побачила, її охопив переляк.
У саду роїлися чоловіки в бахматих штанях. За мить вона збагнула, що на них напали турецькі пірати. Кухарка Марія та двійко її молоденьких помічниць лежали на землі. Одні чоловіки їх ґвалтували, а інші юрмилися навколо, чекаючи своєї черги. Дві покоївки бігли по саду, а за ними гналися четверо чи п’ятеро чоловіків. Паоло лежав на городі з кошиком щойно зрізаних трав, його голова перетворилася на криваву масу.
— Господи, урятуй наші душі, — прошепотіла Сьюзен, що стояла біля неї, а потім Кат почула, як маленька Мей заплакала.
— Лізьте в скриню з білизною, — наказала графиня. — Мені вони нічого не заподіють, бо вимагатимуть викуп. Бігом!
Сьюзен уже відчинила скриню. Швидко витягнувши стосик простирадл, вона допомогла Мей забратися всередину.
— Залишайся, дівчинко, там, доки не допевнишся, що вони пішли. Потім мерщій біжи додому до садівника Карло й ховайся там аж до повернення його світлості!
— Але, Сьюзен, — заперечила дівчинка, — чом ти не ховаєшся разом зі мною?
— Я повинна залишатися з міледі Кат, сестричко. — Сьюзен старанно накрила свою молодшу сестру простирадлами й щільно зачинила скриню.
Кат поглянула на служницю.
— Вони тебе ґвалтуватимуть, Сьюзен. Я не зможу їх зупинити.
Сьюзен відповіла господині спокійним поглядом.
— Я вже втратила невинність, міледі, а от Мей незаймана, і вона напевне не пережила б цього. До того ж я вам знадоблюся.
Страшенний звук урвав їхню розмову. Двері спальні тріснули від удару могутнього плеча, розчахнулися, і в проймі з’явилося з десяток чоловіків. Не в змозі стриматися, обидві жінки заверещали, налякано притискаючись одна до одної. У двері зайшов величезний чолов’яга. Він швидко оглянув їх, а потім запитав у Кат по-італійськи з горловою вимовою:
— Як тебе звати, маленька?
— Я графиня ді Босвелл, — відповіла Кат, здивовано виявивши, що все-таки може говорити.
— А це хто?
— Моя служниця Сьюзен, — відповіла вона, затрусившись.
— Не треба боятися, маленька, — мовив велетень. — Я капітан Хайр ад Дін з імперського флоту султана Мухаммеда. Я дістав наказ доправити тебе в гарем нашого великого візира Цикалазаде-паші. Ані я, ані мої люди не завдадуть тобі шкоди.
Очі Кат розширилися від гніву та страху.
— Ні! — закричала вона. Це було занадто. Три роки без Френсіса! Шалена втеча з Шотландії від переслідувань Джеймса Стюарта. І от, нарешті, здавалося, щастя. Аж ізнов її відривають від нього!
— Ні-і-і-і! — закричала вона. — Ні! Ні-і-і-і! — Коли велетень ступив уперед і простягнув до неї руку, вона пополотніла й упала додолу.
Хайр ад Дін кивнув одному зі своїх чоловіків, той обережно узяв Кат на руки й вийшов із нею з кімнати. Сьюзен не змусила себе підганяти, пішла слідком, хоча її серце завмирало від жаху. Один із чоловіків запитав у капітана італійською:
— Підпалимо будинок?
Хайр ад Дін зневажливо пирхнув:
— Щоб усі в околиці дізналися, що ми тут? Авжеж, ні, бовдуре!
Коли вони йшли садом, Сьюзен навіть зраділа, що Кат непритомна. Служниці лежали голі, з перерізаним горлом, химерно розкинувши руки й ноги. У трьох дівчат між вкритими синцями ногами виднілися криваві плями втраченої невинності, і Сьюзен подумки подякувала Богові за те, що Мей не довелося так жорстоко страждати. У тому, що ось-ось настане її черга, вона не мала сумнівів. їй було страшно, бо вона збрехала Кат, адже досі була незаймана, як і того дня, коли народилася.
Чоловіки допомогли їй сісти в човник, обмацуючи руками все її тіло. Вони сміялися, коли Сьюзен розлючено пручалася. Пірати верзли всяке паскудство італійською, щоб і вона розуміла їх. Сьюзен зціпила зуби й нагадала собі, що вона Сьюзен Мор-Леслі з Ґленкірка і її не злякає якась зграйка пришелепуватих іноземців.
Дівчині стало трохи спокійніше, коли їх із Кат оселили в зручній каюті. Матрос, який ніс Катріону, обережно поклав її на ліжницю й пішов із кімнати. У замку клацнув ключ. Озирнувшись, Сьюзен побачила кухоль із водою, рукомийник, що складався з великої чаші та глека з носиком, і м’який лляний рушник. Дівчина хлюпнула в чашу трохи води, змочила в ній рушник і поклала цей компрес на чоло своїй господині. Вона розтирала її тонкі зап’ястки, стурбовано вдивляючись у застигле бліде обличчя.