Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
За її спиною відчинилися двері, і до каюти ввійшов Хайр ад Дін.
— Як почувається маленька? — доброзичливо запитав він.
— Досі не прийшла до тями, і не дякую, що турбуєтесь! — гаркнула Сьюзен. — Ви налякали її мало не до смерті, сказавши, що вона потрапить у гарем. Хоч би який там відкуп за нас вимагали, лорд Босвелл усе заплатить.
— Ніякого відкупу. Я дістав наказ відвезти цю жінку до гарему нашого великого візира Цикалазаде-паші. Це подарунок для нього від його сестри.
Сьюзен спантеличено поглянула на здорованя.
— Його сестри? Що це за сестра і яке вона має право дарувати мою господиню своєму братові? Моя господиня — вільнонароджена, зі шляхетної родини, кузина короля Шотландії!
— Сестра візира — графиня ді Лікоза, — пояснив Хайр ад Дін.
Сьюзен була вражена.
— Ота сучка? Клянуся Богом, я вб’ю її своїми руками, коли дістануся до неї, заздрісної повії!
Хайр ад Дін голосно зареготав.
— Я точнісінько те саме думаю про ту жінку, дівчинко. Але поясни мені, за що вона так ненавидить твою леді?
— За те, — відповіла Сьюзен сердито, — що графиня ді Лікоза жадає чоловіка моєї леді, а він навіть бачити не хоче ту відьму.
Капітан кивнув. Відчувши його співчуття, Сьюзен швидко заговорила:
— О, благаю вас, сер! Мілорд із міледі багатші, ніж можна собі уявити. Поверніть нас додому — вони заплатять у сто разів більше, ніж ви попросите!
— Хотів би я це зробити, маленька, адже не подобається мені, що я затесався в жіночі чвари. Але, на жаль, не можу. Чоловік, якому я везу твою господиню, має безмежну султанову прихильність. Якщо він довідається, що я не послухався його сестри, — а він про це довідається, — з мене живого здеруть шкуру! Мені справді шкода, дівчинко. Вам із твоєю красунею-господинею доведеться скоритися долі. Нічого поганого в цьому немає. Цикалазаде-паша завжди добрий до своїх жінок.
Сьюзен охопив відчай. Вона чула, як рипить корабель, готуючись відпливати.
— О, сер, ви не розумієте. Міледі з її чоловіком щойно одружилися після багатьох років розлуки. Вона просто жити не зможе без нього. А коли він дізнається, що кохана зникла, землю ритиме, аби повернути її.
— То вже не мої клопоти, маленька. Я маю цілими довезти вас до Стамбула. Не помре твоя господиня, не з того вона тіста. Ось поглянь на неї: вона вже просто спить.
Сьюзен стала навколішки перед Кат і побачила, що капітан має рацію. Та дихала спокійно, рівно, і щоки в неї порожевіли.
— Дякувати Богові, — видихнула Сьюзен.
Хайр ад Дін вийшов із каюти, замкнувши за собою двері.
Сьюзен просиділа поряд зі сплячою господинею весь день. Кат не прокидалася, і Сьюзен розуміла, що це через сильне нервове зворушення. Увечері Хайр ад Дін повернувся до каюти й поклав велику важку руку на плече Сьюзен.
— А зараз, дівчинко, час тобі розважити моїх офіцерів.
Сьюзен підвелася, зі страху її обличчя зблідло.
— Будь ласка, — простогнала вона.
— Я міг би дозволити всій моїй команді погратися тобою так само, як тими дівчатами на віллі, — тихо відповів він. — Але ти її служниця, тож я приберіг тебе для моїх офіцерів. Вони не завдадуть тобі болю, дівчинко. їх лише троє.
Він відчинив двері до кают-компанії, ласкавою, але твердою рукою штовхнув її всередину й зачинив за собою двері.
Сьюзен завмерла, наївно сподіваючись, що чоловіки її не помітять, якщо вона не ворушитиметься. Утрьох ті сиділи у віддаленому кутку кімнати круг низького столу, пили каву й розмовляли. А потім один із них озирнувся й вигукнув:
— Ти ба, та тут дівка! Ходи сюди, маленька!
Вона притиснулася спиною до дверей, її серце шалено калатало, а чоловік тим часом устав і підійшов до неї. Високий і смаглявий, він був чорнявий і темноокий, сяяв рівними білими зубами та мав ретельно доглянуту борідку. Він відтягнув її від дверей до світла. Сьюзен закричала, і чоловік ласкаво поглянув на неї.
— Не треба так соромитися, дівчинко. Ми хочемо з тобою потоваришувати, еге ж, хлопці? — Двоє інших чоловіків посміхнулись, і вона здригнулася. — Мене звати Хуссейн, і я перший офіцер Хайр ад Діна. Отой чолов’яга з густою бородою — Абдул, другий офіцер, а безбородий юнак — Ібрагім, наш штурман. Гей, ви, нечеми, — піддражнив він своїх товаришів, — пригостіть дівчину кавою. Вона, здається, змерзла й налякана.