Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
6. Питання про фінансове становище Української Держави і об її відношенні по цьому питанню до Центральних держав.
7. Питання про мирну делегацію у Курськ і повернення її на Україну.
8. Питання про випуск в світ газети «Державний Вістник».
Доручити п. міністру фінансів обсудити це питання у Фінансовому комітеті і сообрадження його повідомити Раді Міністрів.
Пропонувати п. міністру закордонних справ повернути назад цю делегацію і припинити всякі переговори з великоросами.
Признати видання такого органа печаті бажаним і доручити видання його канцелярії Ради Міністрів.
Тимч. вик. об. голови Ради Міністрів Василенко
Міністри: Ржепецький, Чубинський, Бутенко, Любинський, Дашкевич-Горбацький
За Державного секретаря: Палтов
З оригіналом згідно: т. в. о. діловода
Висновок автора
Уряд УД, який впродовж наступних десятків років націонал-соціалістичні та більшовицькі історики звинувачували у всіх смертних гріхах, розпочав свою діяльність з оголошення широкої політичної амністії політичним опонентам. Саме ці опоненти за 7 місяців оголосили очільників УД поза законом, а тих, яких змогли зловити, зарізали просто неба. Це по-перше.
По-друге. Уряд працював не просто в екстремальних, а в надекстремальних умовах. Засідання його починалися, як правило, о 8-й вечора, а закінчувалися не раніше 3-ї ранку, іноді — під 5-ту годину. І це при тому, що міністри відпрацьовували впродовж дня ще в самих міністерствах!
Третє. Уряд не був простою маріонеткою в руках голови держави. Професійне та поважливе опонування гетьманській точці зору на засіданнях було не винятком, а усталеною практикою. Наприклад, 2 вересня уряд відмовив! голові!! держави!!! у переїзді до «колишнього імператорського (Маріїнського. — Д. Я.) палацу», оскільки це є «вкрай небажаним для безперешкодної ходи урядової роботи».
Четверте. Генеральний напрямок роботи уряду, інтегральний зміст — розбудова правової держави «зверху», без участі націонал-соціалістичних політиканів, без участі громадських організацій, політичних партій та, власне, самого неписьменного народу — селян та міських люмпенів. Все це не могло не мати значних, якщо не сказати — приголомшливих успіхів, на які спромоглася адміністрація УД.
П’яте. Основними проблемами, на яких уряд зосереджував свою увагу, були такі:
— взаємини з окупаційною владою та виконання умов Берестейського миру,
— розбудова державних інституцій та органів місцевого самоврядування, їх кадрове та матеріальне забезпечення,
— організація роботи голови держави,
— розбудова Збройних сил,
— розбудова мережі дипломатичних представництв,
— відновлення правопорядку,
— відновлення економіки,
— гармонізація соціальних стосунків,
— запровадження української мови, національно-культурне будівництво,
— питання православної церкви,
— встановлення стосунків з небільшовицькими режимами на території колишньої Росії,
— встановлення стосунків із переможцями Світової війни.
Які проблеми вирішували міністри Скоропадського? — продовження
Аналіз семимісячної діяльності трьох урядів Української Держави — неоране поле. Спробуємо прокласти декілька борозен.
Перші враження, які в міру ознайомлення з документами набувають сталого характеру — системний, скрупульозний, правовий підхід до відновлення правопорядку на території новопосталої держави. На п’ятий (!) день по її проголошенні, 3 травня, РМ ухвалила утворити при собі Особливу юридичну нараду для вироблення найбільш важливих законодавчих актів, у т. ч. щодо скликання та роботи вищого законодавчого та представницького органу УД — Сойму. Головою запросили відомого та досвідченого сенатора Диновського, якому делегували право обирати членів наради. Для забезпечення роботи наради відразу виділили 100 тис. карб.[122].
Хто такий Конрад Диновський?
Конрад Конрадович Диновський народився 1863 р. у польській родині. Випускник юридичного факультету Імператорського Київського університету Св. Володимира. Відряджений до юридичної семінарії в Берліні для підготовки до професорського звання по кафедрі римського права. Приват-доцент Одеського університету. Послідовно служив мировим суддею м. Одеси, членом Одеського окружного суду, членом Одеської судової палати, юрисконсультом Міністерства юстиції, товаришем обер-прокурора цивільного касаційного департаменту Сенату, юрисконсультом Міністерства фінансів. Брав участь у судових процесах, які завершили російсько-японську війну. В 1905—1910 рр. — приват-доцент Петербурзького університету.