Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Виконання умов Берестейської мирної угоди

Підписання мирного договору в Бресті з неіснуючою на момент початку переговорів державою УНР для країн Почвірного союзу мало два спонукальни мотиви: вивільнити військові частини, необхідні для продовження війни на Західному фронті, та нагодувати українськими продуктами конаюче цивільне населення своїх країн.

Якщо з перевезенням військ з території України до Франції особливих проблем, у принципі, не було, то з постачанням харчів справа дедалі більше заходила в глухий кут. Як з’ясувалося дуже швидко, ані УНР, ані УД, ані Німеччина та Австро-Угорщина не мали і не могли мати засобів для виконання цього пункту Берестейських угод. Такий «інструмент» було вигадано лише за 15 років товаришем Сталіним — це тотальне насильницьке вилучення всього обсягу продуктів харчування у його виробників — селян. 1918 р. про застосування такої методи нікому на розум не спало, та й не могло — уявлення були інші.

Отже, крутилися, як могли. Методи вигадували найдивніші. Ось красномовний приклад. 5 червня уряд витратив чимало часу на розгляд такого надактуального питання, як дозвіл на «пропуск з Австрії 40o горілки». Мета — обмін її на українське зерно. Ні в який інший спосіб викачати зерно було неможливо. Міністр продовольства під час обговорення спеціально так і сказав: «...продаж горілки є одним із способів спонукати селян до відчуження наявних на селі запасів хліба». Заразом повідомив: він, міністр, готовий дозволити продаж з цією метою 1 мільйона пляшок горілки, але не одноразово, а виключно «в міру необхідності», а також не у вигляді «премії», а шляхом видачі відповідних квитанцій на право придбання відповідної кількості пляшок «оковитої». Обговоривши проблему, уряд категорично висловився як проти імпорту австрійської, так і проти продажу вітчизняної горілки, запропонувавши натомість обмінювати хліб на товари, накопичені на складах Земського та Міського союзів «безпосередньо» та в порозумінні «з бароном Муммом та генералом Ґренером» (28 червня).