Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— Гаразд, припустімо, що вам може допомогти виключно висококваліфікований психотерапевт. Та повернімося до головного: чому це настільки проблематично?
— Я знаю всіх представників нашої галузі й гадаю, що жоден із них не здатен дотримуватися нейтральної позиції, коли йтиметься про мою проблему. Я надто успішний і амбітний. Усі чудово знають, що я претендую на посаду очільника Інституту психоаналізу «Золоті ворота», як знають і те, що мене не спинити, бо я прагнутиму вийти на національний рівень.
— Тож ідеться насамперед про заздрощі та суперництво?
— Звісно. Хіба за таких умов якийсь психоаналітик зможе залишатися терапевтично нейтральним? До кого я не звернувся б, він одразу зловтішатиметься з моєї особистої трагедії. Можливо, на місці такого психотерапевта я вчинив би так само. Усім подобається спостерігати, як падають непереможні. До того ж невдовзі почнуться плітки й уже за місяць усі дізнаються, що я відвідую психотерапевта.
— Це ж чому?
— Такі речі неможливо приховати. Офіси психотерапевтів розташовані в тих самих районах, і хтось може помітити мене у приймальні.
— Ну то й що? Хіба подібне лікування є ганебним? Я часто чула, як люди висловлюють своє захоплення з приводу того, що психотерапевт продовжує над собою працювати…
— Зважаючи на мій вік і статус, більшість колег сприйматимуть цей факт як прояв слабкості, і це негативно вплине на мої подальші плани. І не забувайте, що я ніколи не схвалював порушення норм професійної поведінки й навіть ініціював запровадження дисциплінарного стягнення та виключення з лав інституту мого власного аналітика, Сета Панде. Щоправда, маю зазначити, що він на те заслуговував. Ви читали статті на цю тему?
— Відкликання пацієнтів? Так, звісно! — мовила Керол. — Подібна сенсаційна новина не могла лишитися поза увагою. То це були ви?
— Я відіграв у цьому провідну роль. Можливо, в цій грі я був головним гравцем. Звісно, це має лишитися між нами, але саме я врятував наш інститут. Це довга історія — й до того ж суворо конфіденційна. Я не можу розповісти про все детально, але скажу про головне: чи зможу я й надалі висловлювати свою думку щодо зловживання службовим становищем, якщо серед слухачів будуть ті, хто знає, що я прийняв «Rolex» від пацієнта? Я муситиму мовчати — і можна назавжди забути про політичні амбіції.
Керол розуміла, що аргументові Маршала бракувало логічності, однак не знала, як можна переконати його в протилежному. Можливо, його недовіра до психотерапевтів скидалася на те, що відчувала вона сама? Керол спробувала зайти з іншого боку:
— Маршале, повернімося до вашого твердження про те, що вам може допомогти виключно висококваліфікований психоаналітик. А як щодо нас із вами? Погляньте на мене — хіба ж я скидаюся на професіонала цієї галузі? Чому ж ви гадаєте, що я вам допомагаю?
— Я не знаю, в який саме спосіб ви мені допомагаєте, але це факт. Зараз мені бракує сил, аби аналізувати, як вам це вдається. Можливо, досить вже того, що ви сидите тут зі мною, ось і все. А я тим часом роблю те, що маю робити.
— Стривайте, — похитала головою Керол, — мені це не подобається. Це непрофесійний і навіть неетичний підхід до справи. Ви витрачаєте гроші на зустрічі з тим, хто не володіє спеціальними знаннями в необхідній галузі. І то чималі гроші, адже мої послуги коштують дорожче, аніж послуги психотерапевта.
— Зовсім ні, я вже про це думав. До чого тут неетичність? Ваш клієнт потребує вашої допомоги, бо вважає її ефективною. Я готовий підтвердити це на офіційному рівні. Про те, дорого це чи ні, і говорити не варто, якщо врахувати податки. Мій рівень прибутків передбачає, що незначні медичні витрати не відшкодовуються, а от юридичні — так. Керол, витрати на ваші послуги відшкодовуються на сто відсотків! Це значно дешевше, аніж звертатися до психотерапевта, однак я залишаюся з вами не з цієї причини! Ви єдина людина, яка здатна мені допомогти!
У такий спосіб Маршал переконав Керол не відмовлятися від їхньої співпраці. Їй не треба було докладати особливих зусиль, аби зрозуміти його проблеми, — поступово він змалював їх усі. Подібно до більшості талановитих адвокатів, Керол пишалася своїм умінням вести записи, і невдовзі її нотатки перетворилися на докладний перелік важливих запитань. Чому Маршал не бажає звернутися по допомогу до когось іншого? Чому в нього так багато ворогів? З якої причини він настільки нетерпимий до інших психотерапевтів і чому їх засуджує? Цей чоловік критикує все і всіх, не оминаючи ані своєї дружини, ані Бета Томаса, ані Еміля, ані Сета Панде, ані колег чи студентів.