Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Гаразд, Каролін, ви мене переконали. Ви міцний горішок. Якщо мені колись доведеться свідчити в суді, я волів би мати вас на своєму боці. Розкажіть мені про ваші стосунки з клієнтом.

Як досвідчений консультант, Ернест уважно вислухав розповідь Керол про те, що їй найбільше не подобається: лють, пиха, самотність, одержимість статками та статусом, байдужість до всього іншого в житті, зокрема й до шлюбу.

— Найбільше мене дивує те, — мовив Ернест, — що він не дивиться в майбутнє. Ці події та емоції настільки ним заволоділи, що він почав ототожнювати себе з ними. Маємо знайти спосіб змусити його зробити кілька кроків назад. Треба допомогти йому поглянути на себе з певної відстані — можливо, навіть у космічній перспективі. Саме це я й намагався зробити з вами, Каролін, коли пропонував вам поглянути на певну ситуацію з висоти низки численних життєвих подій. Ваш клієнт перетворився на обставини, в яких опинився, він втратив відчуття свого «я», яке переживає ці події як один із часових відрізків існування. А найгірше те, що він переконаний: ці страждання залишаться з ним назавжди, навічно. Звісно, це яскравий симптом депресії — поєднання песимізму та смутку.

— І як можна цьому зарадити?

— Варіантів безліч. Зважаючи на те, що я почув, головними елементами його ідентичності є досягнення й ефективність. Імовірно, зараз він почувається геть безпорадним, і це його лякає. На мою думку, він забув про те, що має вибір, а можливість вибирати дозволяє змінитися. Треба допомогти йому усвідомити, що ця катастрофа не є примхою долі. Це результат власного вибору — скажімо, його шанобливого ставлення до грошей. Щойно він зрозуміє, що є ініціатором цієї ситуації, можна буде поступово підвести його до думки про те, що він здатен знайти вихід: вибір змусив його в ній опинитися, і вибір допоможе з неї виборсатися. Або ж, — вів далі Ернест, — цей чоловік не усвідомлює того факту, що його страждання розвиваються за законами еволюції: вони існують, вони мають початок і кінець. Ви навіть можете спробувати згадати з ним моменти з його минулого: чи відчував він такий гнів або ж страждання раніше, чи пригадує він, що біль ущухав, бо ж і цей біль теж ущухне, перетворившись на ледь уловимий спогад.

— Дуже добре, Ернесте. Просто чудово! — Керол енергійно занотовувала щось у свій блокнот. — Що ще ви можете сказати?

— Гм, ви зауважили, що ваш клієнт — психотерапевт. Отже, маємо додаткові важелі впливу. Працюючи з терапев­тами, я часто усвідомлюю, що можу використовувати їхні професійні якості. Це гарний спосіб змусити їх дистанціюватися від себе та поглянути на себе з іншого боку.

— Як ви це робите?