Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
Попри це, вона, немовби автоматично, продовжувала спокушати Ернеста. Кілька сеансів тому вони обнялися на прощання, і Керол міцно до нього притулилася. Тієї ж миті Ернест завмер на місці й різко мовив:
— Каролін, я розумію, що ви досі хочете, аби я став вашим коханцем, як свого часу це зробив Ральф Кук. Та краще вам про це забути. Швидше пекло замерзне, аніж я погоджуся на сексуальні стосунки з вами чи з будь-якою іншою пацієнткою!
Ернест відразу пошкодував про свою нестриманість і на наступному сеансі знову повернувся до цього питання:
— Перепрошую за те, що так грубо відповів вам минулого разу, Каролін. Я рідко втрачаю контроль над собою, однак у вашій наполегливості простежується щось дивне — це скидається на одержимість. І, гадаю, самодеструктивну. Я переконаний, що ми з вами можемо ефективно співпрацювати. Я певен, що можу багато чого вам запропонувати, але ніяк не розумію, навіщо ви й досі намагаєтеся саботувати нашу роботу?
Керол знову заговорила про те, що їй потрібно більше уваги з його боку, згадала про Ральфа Кука, однак тепер ці слова видавалися їй порожніми. Ернест не дав їй договорити:
— Я знаю, що вже говорив про це, але, поки ви намагаєтеся «прорвати» мій захист, нам із вами доводиться повертатися до цієї розмови знову і знову. По-перше, я переконаний: якщо я стану вашим коханцем, це зашкодить передусім вам. Я знаю, що ви дотримуєтеся протилежної думки, і вже спробував усі можливі інструменти, аби переконати вас. Ви просто не ймете віри, що я щиро хочу вам допомогти. Отже, сьогодні я спробую дещо інше. Я говоритиму про наші стосунки з власної, егоїстичної точки зору, беручи до уваги виключно власні інтереси. Ідеться насамперед про те, що я хочу уникати моментів, які призведуть до негативних наслідків у майбутньому. Я знаю, до чого зрештою призведе наш сексуальний зв’язок: ще багато років мене мучитимуть докори сумління — можливо, до кінця життя. А я цього не хочу, не кажучи вже про проблеми із законом. Я можу втратити свою ліцензію. Я надто тяжко працював, аби опинитися тут, на цьому місці, я люблю свою роботу і не хочу ризикувати кар’єрою. А вам час поміркувати над тим, навіщо ви вимагаєте це від мене?
— Ви помиляєтеся. Жодних проблем із законом, — заперечила Керол, — бо без позову справа не потрапить до суду, а я ніколи, нізащо так не вчинила б. Я хочу, аби ми стали коханцями. І ніколи не завдам вам шкоди.
— Я знаю, що ви дотримуєтеся такої думки. Зараз. Але щороку до судів надходять сотні позовів і щоразу, без жодних винятків, виявляється, що спочатку пацієнтка міркувала саме так, як і ви. Тож скажу відверто й егоїстично: я дію виключно заради власних інтересів!
Керол не зронила ані слова.
— Гм, ось і все, Каролін. Я висловив свою думку, тож як на мене, все зрозуміло. Ви маєте вирішити… А зараз ідіть додому й поміркуйте над моїми словами. Повірте, коли я кажу, що не допущу фізичної близькості між нами, — це серйозно, тож ви маєте вирішити, чи готові й надалі зі мною співпрацювати.
Вони попрощалися на похмурій ноті. Жодних обіймів. Цього разу Ернест про це абсолютно не шкодував.
У приймальні Керол сіла на диван, аби перевзутися у кросівки. Вона відкрила сумочку й дістала звідти свої нотатки:
Наполягав на тому, щоб я називала його Ернестом… телефонувала додому… каже, що я напрочуд приваблива… сідає поряд на кушетку… заохочує розпитувати про особисте життя… гладить моє волосся, каже, що хотів би бути моїм коханцем, якби ми познайомилися деінде…
Керол згадала про Джесса, який чекатиме на неї біля ресторану «Green’s». Трясця. Вона пошматувала папірці й побігла геть.
Розділ 25
Візит Маршала до Бета Томаса, приватного детектива, якого порекомендувала йому Керол, розпочався досить-таки обнадійливо. Він дивився на свого співрозмовника: зморшкувате грубе обличчя, пожмаканий одяг, криві зуби, кросівки, кілька зайвих кілограмів і брак фізичної форми — імовірно, результат зловживання алкоголем та малорухомий спосіб життя. Він поводився безцеремонно й досить грубо, а його думки були логічними і чітко впорядкованими. Офіс детектива розташовувався на четвертому поверсі пошарпаної будівлі без ліфта на Філлмор-стрит, що втулилася між продуктовою крамницею та пекарнею. Тут було все необхідне: витерта й продавлена канапа, обтягнута зеленою шкірою, гола дерев’яна підлога й подряпаний дерев’яний стіл: аби він не хитався, під одну з ніжок поклали коробочку сірників.
Маршал побіг сходами вгору з неабияким ентузіазмом — останні кілька днів він був надто знервований, аби грати в баскетбол чи бігати, тож йому вельми бракувало фізичних навантажень. Прямолінійність детектива йому теж імпонувала.