Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
Однак Ернест мав інші плани. Щойно Керол увійшла, він одразу заговорив:
— Знаєте, Каролін, після останнього сеансу я відчув певну незавершеність, немовби ми з вами зупинилися посередині чогось дуже важливого.
— Це ви про що?
— Скидалося на те, що ми були готові проаналізувати наші стосунки детальніше й вас це страшенно схвилювало. Насамкінець ви просто вибігли з мого кабінету! Ви можете розповісти, що відчували дорогою додому?
Подібно до більшості психотерапевтів, на початку сеансу Ернест зазвичай терпляче чекав, поки пацієнт почне говорити. Якщо ж він порушував цю традицію та починав говорити першим, це означало, що Ернест мав на меті проаналізувати проблему, яка зринула на попередньому сеансі. Він дотримувався поради Маршала: що частіше сеанси «зливаються», то ефективнішою є психотерапія.
— Схвилювало? Зовсім ні, — похитала головою Керол. — Це малоймовірно. Я мало що пригадую з попереднього сеансу. До того ж ми розпочинаємо новий сеанс, і я хочу поговорити на іншу тему. Мені потрібна порада щодо одного з моїх клієнтів.
— Уже за мить, Каролін, але дозвольте мені приділити трохи часу цій темі. Є кілька моментів, що видаються напрочуд важливими, і я хотів би на них зупинитися.
«Врешті-решт, чия це психотерапія?» — подумки пробурмотіла Керол. Але привітно кивнула, заохочуючи його висловитися.
— Каролін, ви пригадуєте, як під час першої зустрічі я сказав, що відвертість — ключовий момент психотерапії? Я пообіцяв бути чесним із вами. Та мушу визнати, що не завжди дотримувався цього принципу. Час усе пояснити, і я хочу почати з моїх відчуттів щодо еротизму… а його в наших стосунках було чимало, і мене це завжди хвилювало.
— Це ви про що? — схвильовано мовила Керол. Голос Ернеста підказував, що це буде незвичайний сеанс.
— Гм, погляньте, як розвивалися наші стосунки. Починаючи з першого сеансу, ви повсякчас говорили про те, що відчуваєте сексуальний потяг до мене. Я перетворився на героя ваших сексуальних фантазій. Ви знову і знову благали мене замінити Ральфа, перетворившись на психотерапевта-коханця. А ще були прощальні обійми, спроби мене поцілувати, «час на кушетці», коли ви намагалися сісти якнайближче до мене…
— Авжеж, авжеж, я розумію. Але ви сказали, що це вас «завжди хвилювало».
— Саме так, до того ж із багатьох причин. По-перше, йдеться про сексуальне збудження.
— Вас хвилювало те, що я збуджувалася?
— Не ви, а я. Каролін, ви поводилися дуже виклично, а оскільки наша гра має назву «Чесність», особливо сьогодні, я скажу відверто: мене хвилювало те, що ви мене збуджували. Я вже зауважував, що ви дуже приваблива жінка й мені як чоловікові було непросто встояти перед вашими чарами. Ви проникли і в мої фантазії. Я починаю мріяти про нашу зустріч задовго до сеансу та навіть вибираю особливий одяг. Отже, настав час зізнань. Тепер я усвідомлюю, що подібна психотерапія просто неможлива… Розумієте, замість допомогти вам упоратися з цими… як би то їх назвати… потужними й водночас нереальними почуттями до мене, я почав вам підігравати й усіляко заохочувати таку поведінку. Мені подобалося обіймати вас, торкатися вашого волосся, сидіти поряд на кушетці. І я певен, що ви теж це помітили. Каролін, не варто заперечно хитати головою — я усвідомлюю, що роздмухував вогнище ваших почуттів. Я повсякчас торочив: «Ні, ні, ні» і водночас стиха промовляв: «Так, так, так». І це аж ніяк не йшло вам на користь, Каролін.
— Ернесте, я не чула ваших «так».
— Можливо, ви просто цього не усвідомлювали. Та якщо я справді це відчував, то на певному етапі ви не могли цього не помітити — і це вас виключно заохочувало. Коли двоє людей перебувають у близьких стосунках (чи принаймні намагаються вибудувати такі стосунки), вони не можуть не ділитися своїми почуттями; і якщо не вдається говорити відверто, комунікація здійснюється на невербальному або підсвідомому рівні.
— Не певна, що ви маєте рацію, Ернесте.
— Я переконаний, що так і є. Ми ще повернемося до цього. Але зараз я хочу, щоб ви зрозуміли головне: ваші еротичні почуття до мене можуть зашкодити терапії. А я, зарозумілий психотерапевт, який відчуває нестримний сексуальний потяг до пацієнтки, маю визнати, що заохочую подібну поведінку. Я був поганим психотерапевтом.