Крига. Частини І–ІІ

— Ні! — вхопилося панну Єлену за руку з термометром. — Залиште це в спокої. Я сам із цим упораюся. — Сілося, зітхнулося. У роті залишився гіркий смак ліків, проковтнулося слину. — Передусім я мушу подякувати Ніколі Теслі. Яким дивом він зміг…

— Овва! — вжахнулася Крістіна Філіпов. — То ви не знаєте! Авжеж! Їй, їй ви повинні подякувати! Якби ви бачили, що вона витворяла, нехай-но ви тільки почуєте версію madame Блютфельд, mademoiselle Муклянович боролася, як левиця, на князя Блуцького мало не з пазурами скочила, отой Дусін мусив її силоміць відтягувати, якби ви тільки могли це побачити!

Єлена обмахувалася марлею, опустивши погляд і зашарівшись від рівної лінії чорного волосся до чорної вилоги.

Крістіна широко посміхалася. Вона розповість усе двічі, щоб не пропустити жодної деталі. Отож, за її словами, образ цих подій укладалося в голові так: Єлена повертається після обшуку купе Порфірія Поченґла — де пан Ґерославський, залишився у ґалерії — йде до ґалерії, там немає пана Ґерославського, нема його також на оглядовій платформі — отож, яка перша думка: Поченґлo! Пан Бенедикт мав разом із ним перебувати в громадських місцях, а що він зробив? — Утік, усамітнився при першій нагоді, й, будь ласка, вже немає пана Бенедикта. — Питає стюардів, питає проводников, немає пана Бенедикта, — хапає Поченґла, Поченґлo вказує на доктора Конєшинa, але доктор каже, що повернувся до салону раніше, а залишилися пан Порфірій і пан Бенедикт, який вийшов на майданчик. — Боже милий, отож, повторюється історія з П’єлкою! — Убив! Убив і викинув тіло! А може, тільки викинув, зіштовхнув, може Бенедикт живий! І лежить там, і конає, поламаний! — Уже скандал, уже скандал, сум’яття у люксі, обслуга бігає, як одержима, — друга думка: хто владний зупинити потяг, хто може віддати наказ начальнику Транссибірського експреса? — Тільки князь Блуцький-Осєй, князь Блуцький, який демонстрував велике зацікавлення паном Бенедиктом, випитував, запрошував до свого столу, — панна Єлена біжить тоді до князя і ну ж бо його благати, переконувати, погрожувати й кричати, й плакати, й зойкати, аж — аж пані княгиня змусила чоловіка звеліти начальникові, — й потяг гальмує, з’їжджає на першу зустрінуту вітку, зупиняється посеред тайги, й назад колією вирушають пошукові експедиції, доктор Тесла провадить першу.