Крига. Частини І–ІІ

Мабуть, завершивши ритуал очищення від тьмітла, він почав таборитися. Коня азіат відпровадив за кедра. Він хутко назбирав дров, ще хутчіше упорався з облаштуванням вогнища: кілька ударів ногою по м’якому ґрунті, каміння, листя, із ковдри випакував металеві жердини й казанок, з-під китиць вийняв сірники, сплюнув ще раз і сипонув щось у вогнище і вже: яскравий вогонь гіпнотично скаче на сухих стеблах, потріскує і шкварчить. Посміхаючись, кульгавий прицмокнув губами від задоволення. Зі шкіряного бурдюка він хлюпнув у казанок води. Скинувши з конячого хребта вантаж, азіат вишукав у рядняному мішку металеву бляшанку; він витрусив із неї у казанок брилки пресованого китайського чаю, а одну кинув у вогонь. Пити! Ковтнулося слину. А дикун тільки розійшовся. З іншої бляшанки він вичаклував цілий аптечний склад: трави такі, трави сякі, листя й квіти, й грона насінин, і сушені фрукти, і тузінь в’язок муміфікованих рослинних залишків, і Бог знає що ще; він порпався у тому й перебирав, підносячи до очей, нюхаючи й навіть лижучи. Ага, подумалося, то їхній медик, себто знахар. Бачить, що людина понівечена, хоче полікувати, добра душа, Бог його винагородить. Незнайомець заварив чая, налив до олов’яної чашки. Подав із посмішкою. Вищирилося зуби.

Ссс, гарячий! Відставилося чашку на стовбур. Туземец показав енерґійним жестом: пий, пий. Знизалося плечима. Поклавши березовий ціпок на коліна, загорнулося чашку в полу піджака й так піднеслося її до уст. У темному напої плавали мертві мушки. Клишоногий широко посміхнувся: йому також бракувало зубів. Сьорбнулося паруючу рідину. Тілом прокотився гарячий струмінь, у внутрішніх органах відчувалося зміну температури в міру того, як ковток спливав униз. Тепер знову затрусилося від болісної дрожі. Як хутко западала в тайзі темрява! Як хутко линув над землею потік вологого холоду! Немов після заходу сонця ураз перемінилися пори року: літо — осінь — зима. Хоча зорі яріли гострим, наче бритва, світлом, очі вже нічого не бачили далі, ніж за кілька кроків від дикого вогнища: піднявся туман. Гуу-гуууу, црв, црвііі, твііік, розмовляли між собою у глибині лісу нічні птахи. Клишоногий поплескав себе по животі й укинув у вогонь наступні трави. Скулившись і тремтячи від холоду, пилося гарячий чай.