Студії з української етнографії та антропології

Після сконстатування дівоцтва молодої насамперед дбають про те, щоб сповістити її матір. З цією метою призначають спеціальне посольство, особливо коли родина молодої не представлена офіційно (згідно зі звичаєм, батьки молодої не можуть ні проводжати своєї дочки до хати молодого, ні бути присутніми вечором на весіллі). Батьки молодого наливають в пляшку ліпшої горілки, найчастіше червоної наливки, чіпляють до неї пучок.калинових ягід та кілька колосків збіжжя і пучечок калини. Перев’язують також червоною вовняною ниткою хліб (спечений одночасно з короваєм) і все це разом посилають матері молодої, найчастіше через братів молодої або через осіб, надісланих для того від її матері. В багатьох місцевостях цю візиту до матері молодої роблять всі гості, яа чолі з дружком, що несе сорочку молодої. Явна річ, що ця процесія іде в супроводі пісень:

Спасибі тобі, таточку,

За кудрявую м’яточку,

За запашний васильок,

За твою чесну дитину.

Що вона по ночах не ходила.

При собі сноток носила.

Прохали хлопці — вона не дала.

Купували купці — не продала;

Шовком ніженьки зв’язала,

Свому Іванку калину держала.

— А мій Іванко розограв.

Шовкову ниточку розірвав.

(Чуб., № 1347).

Підійшовши до хати матері молодої, співають:

*** Николайчукь, op. cit.; «Кіевская Старина». 1883, II, 395. Подібний звичай існує також в оренбурзьких козаків: розкладають вогонь біля хати молодої, й усі скачуть через нього (Помомаревъ. op. cit., 68)

Я| Е. П Радакова, Весілля у Борисовці (Рукопис).

Батьки молодої частують усіх гостей горілкою, а коли черга прийде на дружка, він тікає під стіл і, сховавшись таким способом, подає матері покрасу, цебто сорочку молодої, шо він її приніс2М.

Деякий час після того зостаються ше в батьківській хаті молодої, а потім вертаються до хати молодого, де знову п’ють; потім розходяться.

Цей звичай, що його скільки-будь виразних слідів не знаходимо в Західній Європі, практикується в значно більше розвинутій формі в инших слав'ян-ськнх народів: у сербів из, а особливо у болгарів. У Болгарії, другого дня після весілля, коли сконстатовано дівоцтво молодої, посилають її батькам червена ракіа, цебто горілку, забарвлену червоним, трохи сушених фіг та другу половину «агарлику», чи «право батька» (спеціяльна плата за дівоцтво молодої); перша половина мусить бути заплачена перед весіллям, друга половина не платиться, коли молода не була вже дівчиною т. Крім того, також посилають козла чи барана, якому чоло значать червоним, а роги позолочують та оздоблюють яблуками, настромленими на роги. Прийшовши, посли від родини молодого віддають все це батькам молодої, а сам молодий або його боярин забивають скотину *38 і з того м'яса готують обід. Мабуть, можна пояснити цей ритуал, зіставляючи його зі звичаєм кавказь ких горців,— посилати селу молодого кількох баранів та вбивати їх у жертву богам-протекторам села . А гар лик не існує на Україні; можна припустити, що забарвлена горілка, яку дарують батькам молодої з нагоди сконстату-аання її дівоцтва, являє собою слід цього заниклого права, що про нього ми говоритимем далі, а священний хліб, перев’язаний червоною ниткою, заміняє в нас жертву худобою у болгарів та хевсурів.