Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
— Не дай йому втекти! — закричав Улхарт, але Роран уже й так кинувся втікачеві навздогін.
Солдат так відчайдушно бив свого коня шпорами, що невдовзі з його боків бризнула кров, проте як бідолашний скакун не старався, він усе одно не міг бігти швидше за Сніговія. Тим часом Міцний Молот переслідував свого ворога, низько схилившись над шиєю коня, що мчав із такою швидкістю, аж вершникові часом починало здаватися, ніби він летить у повітрі. Урешті-решт, солдат зрозумів, що йому навряд чи пощастить утекти. Тоді він натягнув повіддя, розвернувся й чимдуж помчав Роранові назустріч, вимахуючи шаблею. Юнак помітив це в останню мить і ледь устиг відбити своїм молотом гостре, ніби бритва, лезо. Відразу ж потому Роран кинувся в контрнаступ й хотів був завдати удару згори, проте супротивник хвацько ухилився, встигнувши при тому зачепити його по руках і двічі намагаючись пробити обладунки, які захищали ноги. Роран брудно вилаявся, розуміючи, що перед ним більш досвідчений воїн і що його будь-що-будь слід якомога швидше вибити із сідла, інакше йому вірна смерть.
Напевно, відчувши свою перевагу, ворог став атакувати ще завзятіше, так що Сніговію довелось трохи позадкувати. Аж тричі Роран був певен, що йому вже ніяк не уникнути страшної рани, однак лезо воякової шаблі в останню мить якимось дивним чином оминало юнака, ніби його відводила якась невидима сила. Подумки Роран був красно вдячний своєму братові за його охоронні закляття.
Вирішивши більше не випробовувати долю, Міцний Молот зробив те, чого його супротивник аж ніяк не чекав — він витяг шию, вирячив очі й щосили загорлав «У-у-у!», так, ніби збирався налякати когось у темному коридорі. Солдат спантеличено відсахнувся й тієї ж миті отримав потужний удар молотом по лівому коліну. Його обличчя зблідло від болю, і перш ніж він устиг отямитись, Роран ударив його в поперек, а коли солдат опинився на землі, позбавив його всіх земних страждань важким ударом по голові.
Перепочивши кілька секунд, Міцний Молот пришпорив Сніговія й галопом помчав назад до обозу. Більша частина ворожих солдатів, так само, як і чоловіків, що керували возами, були вже мертві. Біля одного з возів юнак помітив Карна, що стояв обличчям до високого чолов'яги, вбраного в балахон. Обидва маги не рухались, якщо не брати до уваги нервового тремтіння їхніх рук — це була єдина ознака того, що між ними відбувався невидимий поєдинок. Коли юнак, проїжджаючи повз них, востаннє глянув на ворожого мага, той саме впав на коліна й непорушно застиг на землі. Битву було майже виграно, якщо не брати до уваги п'ятьох вояків, що були більш кмітливими за своїх товаришів, встигли повипрягати биків із трьох возів і створили з них барикаду-трикутник. Тепер, сховавшись за возами, вони успішно відбивали напади Мартланда Рудобородого та ще десятка варденів.
Четверо ворожих солдатів висунули з-поміж возів свої списи, тим часом як п'ятий із надзвичайною швидкістю пускав у варденів стріли, примусивши їх відступити й сховатися за одним із найближчих возів. Так чи так, лучник уже встиг поранити кількох повстанців, що попадали з коней і тепер самотужки намагалися доповзти до укриття.
Роран спохмурнів, адже їхньому загону було вкрай небажано затримуватись на одній із найголовніших доріг Імперії — сюди будь-якої миті могла нагрянути ворожа підмога.
Усі ворожі солдати дивились на захід, звідки нападали вардени, а в них за спинами був один тільки Роран, про чию присутність вони навіть не підозрювали і, ясна річ, зовсім не чекали нападу з тилу.
Тоді в Рорановій голові виник план, що його за інших обставин не можна було б назвати інакше, як цілковитим божевіллям. Проте зараз юнак не бачив якогось кращого виходу. Власна безпека геть не турбувала Рорана, оскільки він втратив страх перед смертю ще в перший день цього походу. Отож, Міцний Молот пустив Сніговія галопом, поклавши ліву руку на сідло й майже витягнувши ноги зі стремен. Коли скакун був приблизно за п'ятдесят футів від барикади, Роран зробив хвацький рух і вже за мить стояв на сідлі, зігнувши ноги в колінах, аби не втратити рівноваги. Наближаючись до возів, Сніговій став повертати трохи вбік і побіг повільніше.
Невдовзі Роран опинився неподалік ворожої барикади й, розрахувавши відстань, відштовхнувся ногами від спини свого вірного скакуна. Потому юнак, безладно розмахуючи руками — він був схожий на дитинча дракона, що вчиться літати, — з криком повалився на лучника й щосили притис його до землі. Не даючи йому оговтатись, Роран скочив на коліна й ударив супротивника краєм щита в щілину між його шоломом і обладунками. Солдат важко крекнув і застиг на землі зі зламаною шиєю.