Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
«Тимчасовий закон про верховне управління державою на випадок смерти, тяжкої хвороби і перебування поза межами держави Ясновельможного пана Гетьмана всієї України».
Як показала політична практика перших днів, цих оголошень виявилося явно недостатньо. Навздогін, 10 травня, видали підписане всіма членами кабінету повідомлення про державний устрій та політику Української Держави, спрямоване проти націонал-соціалістичних критиків нового режиму.
Далі — мовою оригіналу: «При малій свідомості широких мас громадянства подібна злонамірена агітація може мати успіх і визвати заколоти, подавлення котрих необхідне в інтересах забезпечення державного порядку та спокою, — може проходити серед тяжких, а иноді кривавих жертв. Тому, — читаємо далі, — правительство вважає своїм обов’язком звернутися до населення України з поясненням, що всі наведені чутки (про відновлення російського самодержавства та ігнорування законних прав селян. — Д. Я.) не що інше, як злобна клевета тих, кому чужі інтереси українського народу і хто задля того, щоби захопити власть, послуговується недостойними способами політичної боротьби, або наслідок непорозуміння, що походить від недостаточно продуманого і серйозного відношення до переживаємих подій».
Засаднича ідея, яку провід нового режиму вважав за необхідне довести до відома всіх і кожного, сформульована так: «Гетьман не бажає стати самодержавним. Гетьманство — це здійснення ідеї незалежної і вільної України в історичній, національно-українській формі. Стоючи на чолі Українського Правительства, Гетьман тим самим відновляє і закріпляє в народній свідомості думку про непорушність народних і козацьких свобод». І далі: «не може бути мови про прямування нового правительства до гніту української національності, її мови, культури і державності. Навпаки, правительство, вистерігаючись насильств і радикальних перемін, буде в той же час рішуче переводити в життя ідею дальшого і всестороннього розвитку української національної культури, забезпечення прав української мови в школі, державних і громадянських установах і закріплення всіх форм української державності» за одночасного захисту прав і свобод «усіх других національностей, що проживають на території України».
І нарешті: «Основна задача правительства, що має тимчасовий переходовий характер, лежить у тому, щоби зміцнити на Україні державний порядок і, в умовах повного спокою та правдивої волі, довести державу до хвилі скликання народного представництва, котре виявить правдиву волю, нефальшовану ніякими впливами, відкіля б вони не походили, українського народу в справі будучого державного устрою України»[106].
31 липня до цього закону запровадили принципову новацію.
«Тимчасовий закон про верховне управління державою»
Скоропадський у визначеному ним самим порядку, ухвалив «Тимчасовий закон», маючи за мету захистити розпочату справу від будь-яких «випадковостей» з боку екстремістськи налаштованих націонал-соціалістичних кіл.
Цей акт, на нашу думку, став третім за важливістю — після двох уже цитованих. Скоропадський добре знав, якою країною і яким народом йому випало керувати. Саме тому і намагався убезпечити розпочату справу: «мене поліція неодноразово попереджала, що необхідно тепер очікувати, що відбудеться замах на мене. Не бажаючи, щоби з моєю смертю загинула справа, заради якої я стільки пережив, я запропонував Раді Міністрів обговорити тимчасову форму управління Україною на випадок моєї смерті, серйозної хвороби або тимчасового від’їзду за межі України аж до обрання нового гетьмана. Справа ця була доручена, — розповідав Скоропадський в «Споминах», — сенатору Завадському, він виробив особливий закон, який потім пройшов усі інстанції і був мною затверджений». «Я, — писав гетьман, — урочисто в перших числах серпня влаштував передачу цих конвертів, запросивши Митрополита, Сенат та Раду Міністрів до себе. Попередньо я звернувся до тих, хто зібрався, з промовою, в якiй вказав на ідею, котру я хочу цим провести. Стара історія України, — доводив Скоропадський, — вся наповнена усiлякими ускладненнями власне через те, що зі смертю гетьмана влади не було, і починалися партійні чвари через вибори нового гетьмана, вибори якого зазвичай доводили до анархії».