Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Але не тільки в цьому. Цитую: «...відновлення у цій ситуації гетьманства означало врятування консервативними силами української державності, кінець спробам реалізувати автономістсько-федералістичну концепцію політичної розбудови України, рішуче та безповоротне відокремлення від Росії».

Не витримує глибшої критики і твердження на кшталт «...акт 29 квітня 1918 р. був органічним відродженням традиційної форми української державності — Гетьманату», оскільки «традиційною формою» «української державності», яка ніколи не існувала впродовж якихось там 450 років, була «двоєдина республіка трьох народів» — Велике князівство Литовське/ Річ Посполита. Натомість, важко сперечатися і з іншим висновком — про те, що цей документ «був фактично першим державним актом, який залишив поза будь-яким сумнівом проблему державної незалежності України і утвердив її повну і остаточну суверенність. Проголошене скликання законодавчого Сойму мало лише привести до впорядкування її внутрішнього устрою. Вперше було чітко висунуто принцип соборності українських земель, зафіксований титулом голови новопосталої держави — Гетьман всієї України»[91].

Документ оприлюднили буквально в момент перевороту. Новоспечений лідер держави справедливо констатував, що «бувше українське правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього. Бешкети й анархія продовжуються на Україні, — йшлося в документі, — економічна розруха і безроботиця збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатішої колись-то України встає грізна мара голоду. При такому становищі, — писав гетьман, — яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку державну владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці. Як вірний син України я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово (виділено нами. — Д. Я.) всю повноту влади».

Пріоритети нової державної формації її першоочільник вказав такі:

— «відбудування порядку в державі» та введення економічного життя в державі «в нормальне русло»,

— «бешкети й анархія», «економічна розруха і безроботиця», «грізна мара голоду» загрожують «новою катастрофою Україні»,

— необхідно «негайно збудувати таку державну владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці».

Для досягнення цих цілей були обрані й інструменти. Оголосивши себе Гетьманом всієї України (а не тільки її «підросійської» частини), себто верховним керівником і «західноукраїнських» земель, тобто підавстрійських Галичини та Буковини, Скоропадський оголосив про перебирання на себе всієї повноти влади, про розпуск збанкрутілих УЦР та її інституцій, насамперед земельних комітетів, про створення нового уряду, про наміри розробити та оприлюднити «закон, установляючий порядок виборів до Українського Сойму», про неухильне дотримання «порядку і законності», про «негайне виконання всіх державних розпоряджень» і підтримку «авторитету влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами».

Найголовніший посил документа — повернення до цивілізованих форм життя, зруйнованих зусиллями УЦР за якихось 12 місяців. Це — «відбудування права приватної власності — як фундаменту культури і цивілізації», «відбудова повної свободи по зробленню купчих по куплі-продажі землі», «відчуження земель по дійсній їх вартості від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів», відновлення «повної свободи торгу» та «приватного підприємства й ініціативи», а також «тверде забезпечення прав робітничого класу», особливо «правового становища і умов праці залізничників».

Оголосив автор документа і про те, що «управління Україною буде провадитися через посередство призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточному обґрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України», і про якнайскоріше видання закону про вибори до парламенту, і про скасування всіх законів УНР та Російської держави, і про захист прав робітників та підприємців[92] тощо.