Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Попри всі фальшиві, безпідставні та брехливі твердження, мовляв, ці закони «були написані німецьким військовим командуванням і перекладені на українську мову російськими добровольцями»[100], добре і давно відомо: автор або автори в основу головного закону УД поклав «Проект Основного закону Російської імперії 1905 р.»[101]. На підставі експертного висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, що рукописні правки на проекті Основних законів Української Держави, підготовленому Палтовим, належать не одній, а кільком особам, і виконані вони не Скоропадським.
Попри прагнення Палтова проголосити Українську Державу спадковою конституційною монархією на чолі з королем Павлом Скоропадським, той зупинився на титулі Гетьман, підкресливши тим самим свою прихильність до «українського» козацького республіканського устрою, а не абсолютистської монархії романовського зразка.
Засаднича ідея документа — «втiлення iдеї сильної влади заради полiтичних i соцiальних реформ».
Скоропадський вирішив: питання державного устрою повинен був визначити Сойм (парламент) України. Нарешті, гетьман підкреслив, що перебирає «усю повноту влади в Україні тимчасово»[102].
Підтверджує прагнення Скоропадського до розбудови правової демократичної держави за республіканським взірцем і те, що порівняно з добою Центральної Ради «система центральних органiв Української Держави не зазнала iстотних змiн», а «система мiсцевої влади поступово наближалася до колишньої росiйської моделi»[103], тобто до моделі пореформеної, моделі цілком демократичної. Ще раз опишемо наріжні камені державного устрою Гетьманату:
— «Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави»,
— «Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили»,
— «Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів» та за його поданням «затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі»,
— «Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами» та «Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти»,
— «Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положенні».
Суб’єктом законодавчої ініціативи за відсутністю парламенту визначили окремі міністерства, які повинні були передавати законопроекти на розгляд голові держави, а по підписанні їх гетьманом — вони вступали в дію. Окремі розділи документа визначали порядок призначення та сферу відповідальності Фінансової ради та Генерального суду[104].
Проаналізувавши докладно Грамоту та «Закони про тимчасовий державний устрій», сучасна дослідниця Наталя Єфремова підрахувала: 80% їх положень були запозичені зі Зводу законів Російської імперії.
Під час Гетьманату, — констатує Наталя Єфремова, — було підготовлено три проекти Конституції Української Держави. Два з них визначали Україну як суверенну самостійну державу з неподільною територією. Громадянам надавалися і гарантувалися широкі та рівні політичні й соціальні права, позбавити яких міг тільки суд. Громадянам Основний закон гарантував захист від свавілля посадових державних осіб. Ці «проекти... були пронизані ідеями парламентаризму та правової держави і хоча вони не зовсім відповідали поглядам Гетьмана, передусім у галузі розподілу влади і компетенції голови держави, головною метою якої було забезпечення стабільної системи управління, міцної влади, а також — загальних прав та свобод людини». Гетьманська Конституція, — вказує дослідниця, — зазнала значних впливів ідей М. Міхновського, а саме:
— розподіл України на землі,
— скасування приватної власності на сільськогосподарські угіддя,
— становий поділ людей,
— закріплення недоторканності особи,
— заперечення постійного війська.
Встановлені і «серйозні» проблеми Основного закону — не закріплювались стабільна виконавча влада та майнові права громадян[105]. Але, попри це, підкреслюємо спеціально, ухвалення та обнародування Грамоти та тимчасової конституції демонструвало принципові наміри нової влади повернути країну до нормального, упорядкованого, мирного та безпечного життя.