![Вогнедан, Повелитель… [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Вогнедан, Повелитель… [uk]
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Серия: Елбер #1
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Жанр: Славянское фэнтези
Электронная книга - «Вогнедан, Повелитель… [uk]». Краткое содержание книги:
Десь в далекій — далекій Галактиці є планета Океан... Чимось схожа на нашу... Може суші там поменше, та клімат пом’якше... І люди так само воюють з зажерливими напасниками, захищають рідні оселі, а в скрутну хвилину кличуть Богів на допомогу...
А до одного народу допомога у битві з кочівниками прийшла в досить неочікуваному вигляді. Її, ту поміч, запропонували космічні прибульці з загиблої планети. А взамін попрохали, щоб їм дозволили оселитися на цій землі, і знайти нову вітчизну замість втраченої...
Роман «Вогнедан, Повелитель» оповідає про життя-буття нащадків цих двох рас. Прибульці, вдячні людям за притулок, взяли на себе оборону нової вітчизни від усіх зовнішніх ворогів. І розслабився колись войовничий тубільний народ, розніжився в безпеці... А з Півночі вже йде новий ворог, ще страшніший за попереднього. І врятувати людей та дивних — нащадків прибульців може лише відвага, та віра в те, що дух не вмирає...
На столику лежав новесенький «Гербовник» останнього видання. І невеличка книжкова шафка була вщерть заповнена цими сувоями до стародавніх рукописних зшитків включно.
— Пані Власта дуже цікавиться шляхетськими родоводами, — мовив Вогнедан, розгортаючи зшиток, — схоже на те, що це — її улюблена читанка.
Сувій було весь покреслено червоним тушем. Пані Власта відзначала людські прізвища серед родинних списків знаті. Оскільки майже всі вельможі мали в родоводі хоча б одного-двох місцевих уродженців, особливо на початку розселення, червоного було дуже багато. В родоводі Ведангів було підкреслене ім’я жриці Боговиди, дружини Веданга Сіллура і сестри князя Властимила. В родоводі Вогняних Ящерів — ім’я самого князя сонцеславів. Вогнедан здивовано виявив, що зовсім без домішок людської крові серед п’яти правлячих родин був лише рід квітанських Ллєгів і то лише в своїй прямій лінії, котра закінчувалась трьома онуками князя Буревія. Серед дрібнішої шляхти таких родин було всього шість, серед них і рід Вишневецьких.
— Цікаво, — мовив Винозір, заглядаючи Вогнеданові за плече, — виявляється, що ми стали ельберійцями трохи не в другому коліні від Пришестя…
— Власне кажучи, — сказав принц, — в цьому і полягала мудрість творців нової раси. Сподіваюся, що ніхто не сумнівається в тому, що два наших народи давно зрослися докупи від кореня…
— Схоже, що в цьому сумнівається якраз пані Власта, — мовила Дана, — ось подивіться, що я знайшла на поличці з книжками…
На невеличкому листочку було рукою пані Ставської виписано кілька прізвищ.
— Вітер Ллєг, — прочитала Дана, — старший онук князя Ллєга… Шістнадцять літ… В’ячеслав Вишневецький… Двадцять літ. Станіслав Вербинський… Вісімнадцять літ… Хмара Вигорич… Сімнадцять літ… Вихор Елл…Двадцять літ…. Буреслав Морян… Двадцять сім літ… Світлодар Сінд… Двадцять літ…
- І що це, у лихої сили, означає? — спитав Веданг нетерпляче, — чим це нам може…
— Любий брате Воїславе, — мовив Вогнедан, усміхнувшись, — перед тобою — список осіб, котрі гідні руки твоєї панни… Сім юнаків без жодної краплини людської крові. Ти до списку не потрапив власне через пані Боговиду Діл, котра є твоєю прародителькою.
— Боги мої, - пробурмотів Веданг, — оце так…
— Моя мати є божевільною, — різко сказав Брячислав, — ви це хотіли почути? Вона стала такою опісля батькової загибелі… В будинку немає слуг — вона говорить, що вони смердять. З цієї ж причини не хоче придбати нічого нового з речей, навіть коли виготовляв їх майстер дивної крові. Їсти їй готує пані Квітка, при чому купує овочі, привезені з Квітану, з певного хутора, хазяїном якого є срібний, до речі — батько Хмари Вигорича.
— Могла вона просватати доньку за когось з цих семи? — спитав Вогнедан.
— Боги мої, - мовив Ставський, — зрештою — чому б ні… Тільки чому викрадення? Чому не спитала мене, все таки я є головою роду.
— Пречудово, — мовив Воїслав різко, — невже хтось з цих молодиків утнув мені цю гидоту… З маною і розлюченим натовпом?
— Хмару Вигорича можна викреслити одразу, — сказала Дана, — він є таким… витонченим.
— Витончений панич Хмара, — всміхнувся Вогнедан, — вперше зіткнувшись на прикордонні з ішторнійськими розбійниками, проткнув одного з них мечем так холоднокровно, наче нанизав на голку метелика…
— Ні, що ви, — хмикнув Воїслав, — метелика Вигорич пожаліє. Але не бандита зі зграї, яка перед цим спалила гірський хутір разом з його мешканцями. Однак, він дійсно не здатен… Зрештою, як і всі інші… Стривайте… Вербинський… Часом це не родич вербавського божевільця?
— Родич, — сказав Брячислав ще похмуріше, — більше того, він мій брат у перших. Дружиною збожеволілого Станимира Вербинського була моя рідна тітка, материна сестра. Її звали Властимила Вишневецька, і вона померла пологами. Пан Вербинський більше не одружувався, і Стах у нього — одинак.
— Тоді, коли ми…, - почав було Вогнедан і замовк.
— Коханий, — озвалася Дана, — я давно хотіла почути цю історію з вуст очевидця.
— Та я уже оповідав про це десятки разів, — мовив Вогнедан сумно, — дуже неприємна подія, хоча я і прикрашав її словесними зворотами. Цього разу обійдуся без віршованих вступів і вишуканих виразів. Ми з Воїславом їхали тоді до Квітану, де княжич Вітровій влаштовував змагання лучників. Один час стрільби з лука вважалися найгіднішою розвагою для шляхти…