Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Археологічна наука має суттєві, але все ж таки досить обмежені матеріали для вивчення характеру соціальних відносин у первісних суспільствах із спеціалізованим скотарським напрямом господарства. Це здебільшого поховальні пам’ятки — грунтові безкурганні могильники, індивідуальні чи колективні поховання під курганними насипами — і лише частково побутові, а саме поселення з добре дослідженими системою планування та характером жител їхніх мешканців. У цілому ж ми намагаємось з’ясувати ті закономірності життя скотарів, що вказують на характер їхнього суспільного устрою, порівнюючи цю добу з попередньою та наступними та проводячи етнографічні паралелі. Звичайно, перехід населення до нових, пов’язаних із спеціалізованим розведенням та утриманням худоби форм господарської діяльності, зміна способу життя були органічно пов’язані із суттєвими змінами в соціальних відносинах, які визначалися насамперед власністю на худобу та пасовиська. Безумовно, соціальні зміни відбувалися поступово, а основи нового устрою скотарів були закладені маріупольськими племенами. Саме в могильниках останніх, ще колективних, грунтових, з’являються поховання чоловіків з ознаками влади — булавами, хоча місце поховань ще не виокремлювалося особливими зовнішніми прикметами. В усякому випадку, вони не зафіксовані в таких могильниках, як Микільський та Маріупольський. Соціальні зміни спостерігаються з появою поховань, які віднесені нами до скелянської культури та які Д. Я. Телегін визначив як новоданилівські. Найдавніші з них приурочені до тих самих маріупольських могильників, але вирізняються своїм відособленим положенням та наявністю зовнішніх ознак — кам’яної закладки, скрині тощо. Саме над похованнями представників цієї культури почали споруджуватися і перші кургани. Скелянці пройшли своєрідний шлях соціального розвитку, зумовлений не тільки внутрішніми чинниками, а саме формуванням груп населення, що перейшло до більш рухливих форм скотарства, а й зовнішніми. Останні визначалися передусім високим рівнем розвитку населення землеробських культур Балкано-Карпатського регіону, зокрема їхнім металургійним та металообробним виробництвом. Провідну роль у цей час у скотарів відіграє престижний обмін, основною метою якого було отримання мідних і золотих прикрас та знарядь, сировини для власного виробництва у племен гумельницької та варненської культури. Це спричинилося до виділення у скелянців окремих груп, котрі починають сконцентровувати в своїх руках усю посередницьку діяльність, набуваючи при цьому більш виразного соціального та, безумовно, майнового статусу в структурі скелянських громад. Це яскраво відображають археологічні пам’ятки. Від Подунав’я до Приазов’я з’являються дуже багаті поховання, іноді складних конструкцій, із масою престижних речей — мідного намиста, що часом оперізувало шию небіжчика декілька разів та налічувало сотні—тисячі намистин, мідних браслетів і скроневих кілець, шил, мідних платівок до головних уборів тощо. До відомих перших золотих Виробів належить, зокрема, насадка — рурочка жезлового навершшя із могильника біля Кривого Рогу. Престижними були також набори чудово оброблених вістер до стріл і дротиків, довгі крем’яні ножі та підшліфовані сокири-тесла й аналогічні останнім кам’яні, тощо. До соціально значимих можна віднести і пояси із сотень мушлевих намистин, і кам’яні скіпетри, булави. Як престижний виступав і посуд, що потрапив сюди через обмін. Скажімо, знайдені в похованнях трипільська посудина (Кайнари), горщики, віднесені до закубанської культури (Новоданилівка) та гумельницької в Подунав’ї (Джурджулешті).