Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
1 — Новоолександрівка, курган 1, поховання 16 (за І. Ф. Ковальовою); 2 — балка Квітяна; 8 — балка Майорка.
Рис. 116. Типовий посуд із поселення біля с. Дереївка.
Наявність возів зазначеної конструкції свідчить про високий рівень деревообробки у ямного населення. На жаль, дерев’яні побутові речі та знаряддя майже не трапляються в похованнях, хоча з дерева виготовляли руків’я бронзових ножів, доліт, тесел, шил та, безумовно, посуд. Зрештою, рубали та обтесували численні стовбури та гілки дерев, які використовували для перекриття могил, робили поховальні ложа.
Обробка каменю та кременю була поширена протягом енеолітичного та бронзового віків. Причому за енеоліту вироби з кременю відзначалися більшою майстерністю, витонченістю. Особливо показовими щодо цього є знаряддя та зброя скелянського населення, наприклад вістря до стріл та дротиків, тесла та сокири, ножі на довгих пластинах. Дещо занепадає ця традиція у пізнішого енеолітичного населення — у нижньомихайлівців, квітянців та дереївців. За ранньобронзової доби у ямних племен крем’яні знаряддя та зброя стають грубішими, примітивнішими. До того ж зникають деякі знаряддя, зокрема тесла та долоту, очевидно, витіснені бронзовими.
Рис. 117. Типовий посуд населення ямної культури з поховань:
Виноградне: 1, 6 — курган 24, поховання 14; 2 — курган 23, поховання 2; 3 — курган 15, поховання 9; 7 — курган 26, поховання 10; 8 — курган 24, поховання 9; 4 — Долинське, курган 2, поховання 16; 5 — Барвіновка, курган 6, поховання 28.
Рис. 118. Типовий посуд населення рєпінської культури:
1 — Соколове ІІІ, курган 3; 2, 3 — Верхня Маївка XVIII, курган 1, поховання 7, 9 (за І. Ф. Ковальовою).
Металургія та металообробка у степового населення розглядуваних періодів позначені нерівномірністю розвитку. Наявність цих галузей виробництва спочатку відзначають у скелянського населення, яке перейняло основні навички металообробки, контактуючи з металургами розвинутих осередків Карпато-Балканської металургійної провінції наприкінці першої — на початку другої половини IV тис. до н. е. Згідно з даними Н. В. Риндіної, значну частину виробів це степове населення виготовляло із привозної сировини (з нижньо- та середньодунайського регіонів), поєднуючи технічні досягнення гумельницьких та трипільських металургів із місцевими прийомами. У похованнях скелянського населення знайдено спіральні браслети та скроневі підвіски, трубчасті пронизки та циліндричне намисто, підвіски у формі стулки мушлі, шила, трапляються сокири (могильник Петрово-Свистуново). Щоправда, цей осередок металообробки проіснував недовго, він зник разом з головними варненським та гумельницьким осередками Балкано-Карпатської металургійної провінції десь у третій чверті IV тис. до н. е.
Наступний етап розвитку металургії та металообробки стосується квітянців, котрі, як свідчать результати металографічних досліджень Н. В. Риндіної, започаткували самостійний, не зв’язаний із скелянським осередок металообробки в Подніпров’ї. Вихідною у даному разі була сировина із трансільванських копалень через посередництво трипільських племен середнього етапу. У квітянців з’явилися та набули поширення мідні прикраси у вигляді трубчастих та спіральних пронизок, різні обоймочки, що кріпилися до шкіряних ремінців. Двічі при похованих (у курганах Присамар’я) знайдено набори для ливарного виробництва, у тому числі і форми для сокир.
Рис. 119. Реконструкція возів доби ранньої бронзи:
1 — курган “Лук’янівка”, поховання 1 (за О. О. Мельником та І. Л. Сердюковою); 2 — могильник “Останній”, курган 1, поховання 150, 160 (за О. М. Геєм).
Подальші дані про металообробку та металургію відносяться вже до ямного часу. На Михайлівському поселенні, в шарах, залишених ямними, племенами, знайдено сопла, ступки для подріблення руди, ковадла тощо. На думку О. Г. Шапошникової та С. С. Березанської, тут розташовувалася майстерня або житло майстра, який спеціалізувався на виготовленні металевих виробів. У цей час виникають речі із штучними домішками, зокрема з миш’яком, тобто бронзові. Змінюються і джерела сировини, яка починає надходити з Кавказу. В ямних племен з’являються, за визначенням С. С. Березанської, поховання ковалів, котрі за життя спеціалізувалися виключно на обробці бронзових виробів. Але на відміну від енеолітичного та пізнішого катакомбного, ямному населенню були невідомі поховальні комплекси з ливарними формами, що породжує сумніви щодо широкого побутування у ямного населення розвинутого ливарного виробництва.