Сліди залишаються [Следите остават - uk]

Юлія ледве дочекалася кінця прогулянки. В обід група дітей на чолі з тіткою Кларою вирушила додому. Юлія поспішила вперед і, як сподівалася, знайшла своїх друзів у схованці між кущами в скверику. Як тільки хлопці побачили її, вони посхоплювалися на рівні ноги і допитливо втупили в неї очі.

— Ну, вийшло щось? — спитав нетерпляче Пешо. — Дізналась про що-небудь?

— Дізналась! — відповіла поважно Юлія. Та вона не поспішала розповідати, що саме узнала. Вперше їй трапилось бути в центрі уваги таких дорослих хлопців, відчувати себе необхідною для чогось, і тепер дівчинці хотілося якнайдовше розтягнути ці хвилини насолоди. Юлія, не кваплячись, сіла на траві і задумливо задивилася кудись поверх голів хлопчаків.

— Ну, що говоритимеш? — підштовхнув її трохи нетерплячим голосом Веселин.

Тоді Юлія докладно і не поспішаючи розповіла їм усе, про що дізналась від трьох дівчаток. По напружених обличчях своїх друзів вона зрозуміла, що вони з цікавістю стежать за її розповіддю і навіть дивуються з її спритності, з якою були добуті відомості.

— Молодець! — похвалив її скупо, наче байдужим тоном, Пешо, але вона відразу зрозуміла, що всі задоволені нею. — Добре зробила!

— Ого, я ще й інше доручення можу виконати! — вигукнула Юлія. — Тільки б ви захотіли!

Та похвальба не справила доброго враження, і Юлія зніяковіло замовкла. Вмить наче всі про неї забули, неначе їм не хотілось більше говорити в її присутності.

— А тепер що будемо робити? — нерішуче спитала вона.

— Побачимо! — відповів ухильно Пешо. — Треба поміркувати!

— Сказав же я тобі, що Тороманов обманув нас! — перший обізвався Веселин і, тріумфуючи, подивився на друзів. — Не міг не обманути! Він такий, що слова правди не скаже!

— Цікаво, що шукав Тороманов у Вірчиних батьків? — наче сам до себе сказав Пешо. — Чи не разом… щось…

— Дурниці! — обірвав його Коста. — Товариш Апостолов найстаріший комуніст в кварталі! До того ж він голова вітчизнянофронтівської організації.

Пешо сам засоромився свого підозріння, мовчки схилив голову.

— Та я тільки так кажу!… — пробелькотів він незадоволено.

— А чому б не розпитати Бебо? — запропонував Веселин. — Може, він знає що-небудь про Тороманова? Може, знає, чого він приходив до них?

Ідея була хороша, але одразу виявилась одна неприємна обставина. Важко розпитати Бебо, не сказавши йому, з якої причини вони цікавляться Торомановим. Бебо не такий маленький, як Вірка, щоб задурити його ляльками чи заклинаннями.

— Тоді приймемо і його в нашу групу! — сказав Коста. — Він допомагатиме нам у нашій справі і ми зможемо спокійно його розпитати!