Сліди залишаються [Следите остават - uk]

Після помічника міністра слово надали Пешо. Він старанно написав свій виступ, та коли говорив, дуже рідко заглядав до записів. Хвилювання його вгамувалось, голос його звучав упевнено і твердо, темні очі дивилися спокійно просто перед собою. Він подякував від імені всіх своїх товаришів за велике піклування про них з боку народної влади і урочисто обіцяв, що всі вони і далі самовіддано служитимуть народові, зразково виконуючи свої піонерські обов’язки і в школі, і поза школою…

— А щодо Юлії, — закінчив він, — я вважаю, вона справді показала себе найдостойнішою серед нас усіх — це я визнаю тут, при всіх, від усього серця і перед усіма хочу попросити пробачення, що колись зневажав її тільки за те, що вона дівчинка, а від дівчинки, думав я, нічого не можна й сподіватися… Я справді зробим дуже грубу помилку, не виконавши рішення колективу… Зараз я це добре розумію… А коли так, то для мене найбільшою і справжньою похвалою є те, що товариші щиросердо простили мені і знову вважають мене своїм вірним другом, як вважали і раніш… Вище від цієї нагороди не може бути…

Пешо не зміг говорити далі. У залі вибухнув грім оплесків. Усі плескали — і піонери, і вчителі, і молоді офіцери, і батьки, і люди, які сиділи за довгим червоним столом. Пешо зніяковіло замовк, безпорадно подивився на батька, потім знову на зал. Вперше з тієї хвилини, як він вийшов на трибуну, Пешо глянув у публіку, і раптом наче подих спинився в його горлі. Тепер він бачив своїх товаришів такими, якими ніколи їх не бачив — перед ним були схвальні і захоплені обличчя друзів, їхні блискучі очі; Пешо відчув глибоку і щиру радість і любов їхню і зрозумів, як переконливо прозвучали його слова про дружбу. Він помітив свого класного керівника, і в його погляді теж побачив глибоке хвилювання; це почуття немов перелилося йому в груди і стиснуло горло. Пешо ледве не схлипнув. Сльози затуманили очі. В цьому тумані постаті наче розтанули, обличчя зникли, і від усього, що було в залі, в свідомості його залишилося лише полум’я червоних прапорів на балконі і невщухаючий грім оплесків.