Людина дивиться в завтра
- Автор: Ляпунов Борис Валерианович
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Людина дивиться в завтра». Краткое содержание книги:
Інженер змусить СВЧ виготовляти литі стіни каналів із піску чи глини. Знов індуктор підведе енергію, і самохідна машина «можливо, автомат «поповзе пустелею, лишаючи позаду готове річище майбутньої ріки.
Струми високої частоти, перетворюючи пісок на камінь, легко й швидко прокладатимуть шляхи серед пустель. Якщо вони ще допоможуть пробурити там свердловини до підземних водяних сховищ, то на мертвих нині землях відродиться життя.
Своїм спільником інженер може зробити й полум’я. Навіть найміцніша порода не витримає вогневого натиску. Легкоплавка почне плавитися, тугоплавка «тріскати чи пом’якшуватися. Тому пальник «полуменевий різак «ще один засіб прокладати тунелі.
Для робіт на м’якому ґрунті можна використати тепло. Спочатку випалювати ґрунт, як випалюють цеглу, а потім каменерізною машиною прорізати в ньому канал. До речі, «серцевина» тут марно не пропаде. З неї неважко виготовити плити «чудовий будівельний матеріал.
А втім, виникає серйозне питання: чим живити вогняний струмінь, де взяти енергію для роботи нагрівальних індукторів струмів високої частоти, ультразвукових та квантових генераторів? Адже потреба в енергії буде чимала. Певно, знадобиться велика електростанція, та ще, може, й не одна.
Термоядерні реактори «ось що дасть потрібну енергію. У більш віддаленому майбутньому, коли навчаться передавати її на великі відстані без дротів, не буде потреби споруджувати атомні енергоцентри поблизу будівельних майданчиків і тягнути до них лінії передач. Електроніка вже тепер потроху відкриває шляхи до бездротяних електромагістралей. Це так звана електроніка великих потужностей.
Є й інший вихід: геліоенергетика, для використання якої найпридатніше пекуче сонце пустель. Певну ділянку пісків неподалік будівництва покриють секціями напівпровідникових батарей. Якщо скористатися хоча б третиною площі Каракумів, можна одержати десять мільярдів кіловат енергії «далеко більше, ніж дають нині всі електростанції земної кулі. Так чи інакше, а енергію для опорядження Землі буде знайдено.
Самої води замало для того, щоб перетворити піски на родючі землі. Пісковик, як, до речі, й інші непридатні для хліборобства ґрунти, треба поліпшувати, змінювати його структуру, а в разі потреби позбуватися солей. В цьому допоможуть хіміки, котрі вже навчилися виготовляти спеціальні полімерні препарати.
Виведені біологами нові сорти рослин, які не бояться холоду, допоможуть в освоєнні тундри. В природі є бактерії, що виділяють у ґрунт тепло. Якщо біологам пощастить вивести їх на Крайній Півночі, то там зможуть рости і звичайні рослини.
Для наступу на вічну мерзлоту стане в пригоді підземне тепло. Давно й уперто борються люди з нею, та ворог дужий: на земній кулі він захопив чверть суходолу, а в Радянському Союзі «площу, що дорівнює Європі…
Передбачають різні способи. Власне, всі проекти утеплення Арктики спрямовані на те, щоб поступово зменшити зону промерзлої землі. Підраховано, що лише за допомогою підземного тепла можна буде прогріти мільйони квадратних кілометрів скутих холодом земель і перетворити тундру на родючий край.
З цією метою доведеться прокласти мережу труб від поверхні до глибинних джерел гарячої води. Звільнене тепло знищить мерзлоту, допоможе змінити клімат полярних країн і потіснити кригу. Воно дасть енергію, гарячу воду й пару як старим, так і новим містам і селищам, що виростуть в утепленій Арктиці.
Коли ж підземного тепла не вистачить на перетворення всіх холодних районів, то в більш віддаленому майбутньому, певно, прийде на допомогу ядерна енергія.
Будівельники півночі та й інших місць зможуть використати кригу. її можна армувати як сталевою арматурою, так і пластмасовою. Міцніша сталева арматура дасть змогу споруджувати крижані будинки. Пластмасова придатна для будівництва крижаних доріг, аеродромів.
Крижане будівництво не обмежиться лише наморожуванням гребель, набережних, дамб. Інженерна думка сягає далі. Очевидно, для надвелетенських гідроспоруд та й для інших будівництв майбутнього замість землі, каменю й бетону використовуватимуть кригу.
Тоді можна було б створювати штучні острови, які плавали б і в південних морях. Виготовлені хіміками теплоізолюючі прокладки захищали б кригу. Низьку температуру можна також підтримувати, проклавши в кризі систему труб з охолоджувальною рідиною «своєрідне «центральне охолодження» споруди.