Людина дивиться в завтра
- Автор: Ляпунов Борис Валерианович
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Людина дивиться в завтра». Краткое содержание книги:
Земснаряд продуктивніший від екскаватора у півтора рази, і для нього це не межа. Інженери замислили ще потужніші земснаряди-велетні. Протягом години вони здатні виймати тисячі кубометрів землі і пересувати її на десятки кілометрів. Насип зростатиме на очах.
Слід сказати, що і крокуючий або роторний екскаватори, і землесосний снаряд, та й спрямований вибух «це все не новинки інженерно-будівельної техніки. Без їхньої допомоги не були б споруджені такі велети, як Волго-Дон та Волго-Балт, як Волзька гідроелектростанція, як гребля в Асуані. І всі проекти недалекого майбуття теж ґрунтуються на використанні цих машин.
Однак продуктивність механічних землекопів, яка цілком задовольняє інженера сьогодні, завтра буде замала. Тому й народжуються в уяві обриси майбутніх велетнів, здатних за порівняно короткий час виймати й намивати височезні гори ґрунту для дамб та гребель.
Масштаби, безумовно, зростуть, машини стануть потужніші й більші. А принципи? Вони такі ж самі «подрібнювати, різати ґрунт. Це робила лопата, це роблять ківш і фреза кращого сучасного екскаватора. Удосконалення полягає в заміні переривчастої дії безперервною.
Кругом, де тільки можна, техніка прагне уникнути перерв, марнування часу на холостий хід. Саме тому вона віддає перевагу не поршневому двигунові, а турбіні, саме тому металурги намагаються перейти на безперервне лиття. І екскаватор роблять роторним, змушують його копати без упину, не витрачаючи часу на перенесення вийнятої землі в інше місце.
Чи зупиняться на роторі? Навряд. Це не означає, звичайно, що все створене досі віддадуть на брухт. Довго ще землерийні та землесосні машини пануватимуть на будівельних майданчиках. Одначе поволі їх змусять поступитися місцем задля інших машин, механізмів, процесів. Непоганий приклад тому «спрямований вибух, що знаходить усе ширше застосування.
Попереду «опанування термоядерною енергією. Вивільнену під час вибуху силу теж можна змусити працювати. Вже нині накопиченої термоядерної потужності «у вигляді водневих бомб «вистачило б, щоб зруйнувати усе чисто на планеті. Мізерної частки цієї ядерної вибухівки досить, щоб здійснити величезні земляні роботи, знищити створені природою перешкоди, докорінно змінити вигляд Землі.
Не слід гадати, ніби спрямований вибух стане єдиним засобом удосконалення планети. Не всюди і не завжди ним користуватимуться. Він буде в пригоді насамперед там, де матимуть справу з надто твердою породою чи з дуже великим масштабом робіт.
Адже будівництво розгортатиметься в різних місцях, на різному ґрунті. Він може бути твердий, а може виявитись і таким, що, як фільтр, пропускає воду. Споруджувати доведеться і на хисткому піску, і на грузькій глині. Інженер повинен бути озброєний так, щоб усунути будь-яку заваду.
Тут йому допоможуть нові, відкриті технікою шляхи. Стануть у пригоді електрика й хімія. Не залишиться осторонь фізика. Тверді породи руйнуватимуть надшвидкісний струмінь води, ультразвук. Навіть алмаз «найтвердіший мінерал на землі «не може встояти перед руйнівною силою ультразвуку. Цілком імовірно, що руйнуватимуть неприступні породи, пробиватимуть в горах тунелі потужні ультразвукові генератори.
Алмаз не витримує І проміння лазера, світлового генератора. Може, гірські тунелі прокладатимуть випромінювачі світла, так би мовити, світлові гармати? Можливо, їхній спопеляючий промінь, схожий до променя фантастичного гіперболоїда інженера Гаріна, прорізатиме гори так, як ніж розрізає вершкове масло?
Дивними властивостями струмів високої частоти «СВЧ «ми навчились користуватися вже давно. Ці струми здатні загартувати метал зовні, не зачепивши його серцевини, ніби одягнути метал у міцну броню. Вони можуть висушити дерево і фарбу, та й взагалі чимало зробити з того, чого не вміють звичайні струми. Енергію СВЧ передають без дротів, щоправда, недалеко, лише всередині обмеженого індуктивною котушкою простору. Зате ґрунт, камінь, пісок, глина «для них не перешкода.
Якщо підвести енергію до породи, можна нагріти її, розплавити зверху, а при необхідності проплавити на будь-яку глибину.
Тепер зрозуміло, які можливості відкриють СВЧ перед інженером. Він спорудить нагрівальний індуктор, який прорізатиме тунель потрібної форми. Струми пропалять породу, виріжуть у ній прохід, оплавлять стінки, зроблять їх міцними. Залишиться тільки прибрати вирізану серцевину. Можливо, хімічна промисловість створить розчинники, здатні впоратися з таким завданням.