Людина дивиться в завтра
- Автор: Ляпунов Борис Валерианович
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Людина дивиться в завтра». Краткое содержание книги:
Проблему води вирішуватимуть не лише гідротехніки, а й геологи. Вони збираються пробурити свердловини, які відкриють дорогу підземним водам. Це можна буде зробити в Казахстані чи в центральній частині Австралії. Якщо підземна вода солона, її опріснюватимуть «за допомогою сонця чи атомної енергії. Сонячний нагрівник або атомний реактор дадуть тепло. Воно випарує і пережене воду.
В пошуках води інженерна думка звертається не лише до підземних озер, захованих в надрах іноді дуже й дуже глибоко.
Прісну воду може дати Океан. Інженер насамперед пам’ятає про айсберги, ці величезні крижані гори, що плавають у високих широтах. Часом, рухаючись за течією, вони досягають і середніх широт. Лід «це прісна вода, і навіть порівняно невеликий айсберг може дати її близько ста кубічних кілометрів. Волга нині несе до Каспію 224 кубічних кілометри води на рік. Скільки ж заморожених Волг плаває на просторах Океану!
Чому б не використати крижані брили й не перетворити їх знову у звичайну воду? Тепер ця «консервована» вода лише заважає, судноплавству. Айсберг підступний, він майже весь занурений в океан, і зустріч з ним спричиняє катастрофи. Навіть сучасні кораблі, обладнані радіолокаторами та ехолотами, не застраховані від неприємностей, плаваючи в полярних водах.
Скориставшись айсбергами, ми не завдамо шкоди природі, а посушливі землі одержать потрібну їм воду. Основними споживачами айсбергів, певно, стануть пустелі Австралії, Південної Африки та посушливі райони Америки.
Як же доправити крижану гору до берегів цих континентів? Пропонують скористатися попутною течією. Після того як буде знайдено відповідне крижане громаддя (а в Антарктичному басейні айсберг як звичайно має десятки кілометрів завдовжки), судна-мисливці за айсбергами візьмуть громаддя на буксир. Зробити це не так важко «у воді крижана гора втрачає частину своєї ваги. Судна відбуксирують свій вантаж туди, де його підхопить течія. Вона зрештою й доведе айсберг до мети. Далі залишиться тільки спорудити навколо криги закритий басейн і брати з» нього прісну воду.
Добувати прісну воду з айсбергів «найпростіший і порівняно дешевий спосіб. Та для цього годиться й солона вода Океану. А її ж там величезні запаси. Можна було б задовольнити всі потреби людства у воді, не боячись, що Океан обміліє. А нині виходить парадокс: жителі Токіо, приміром, мучаться від спраги, а неподалік «безмежний водяний простір.
Для опріснення води користуються іонітами, іонно-обмінними смолами. Молекула іоніту складається із заряджених частинок протилежних знаків. Деякі з них здатні переходити в розчин і мінятися місцями з іонами розчиненої речовини. Крихітка іоніту притягує Іонізовані атоми і тим самим очищає воду.
Створюється можливість розв’язати нарешті проблему води, щоб не було загрози «водяного голоду».
Протягом кількох років вчені працюють над створенням ефективної системи опріснення морської води за допомогою ядерної енергії.
Замислюються інженери й над проектами перетворення самого Океану та деяких внутрішніх морів.
Катастрофічно швидко міліє Каспій. Обриси його щорік змінюються. Що ж робити? Чи можемо ми допомогти йому? Це завдання велетенських масштабів, бо належить реконструювати величезне водоймище, площею близько трьохсот вісімдесяти тисяч квадратних кілометрів. Зберегти це море і його багатства конче необхідно.
В Каспії добувають чимало цінних солей. Води його дуже багаті на осетрову рибу. А прикаспійські сади, баштани та виноградники дають високі врожаї. Крім того, Каспій «важлива транспортна магістраль.
Та рік у рік нижчає рівень моря, міняються природні умови прилеглих до нього районів. Каспій треба рятувати. Тому інженерна думка намагається знайти вихід.
Ось один із проектів.
Звести дамбу й розділити море на дві частини «північну, до якої впадає Волга, і південну. Тоді північна частина не мілітиме «там вистачить тієї води, що несуть річки. Південна ж частина поступово висохне. Цей проект, до речі, не дуже вдалий. Неприйнятна й інша пропозиція: осушити затоку Кара-Богаз-Гол. В цьому разі припинилося б нагромадження цінної хімічної сировини у затоці «глауберової солі.
Є й ще один план «дати Каспію воду за рахунок північних рік, створивши Камсько-Вичегодсько-Печорське водосховище. А щоб не завдати шкоди Печорі та Вичегді, доведеться побудувати кілька гідровузлів. Вони допоможуть підтримувати в цих ріках судноплавство й дадуть електрику північним районам.