Людина дивиться в завтра
- Автор: Ляпунов Борис Валерианович
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Людина дивиться в завтра». Краткое содержание книги:
Виникла також ідея перетворення Азово-Чорномор’я. Тоді можна було б здолати посуху на півдні України та в північній частині Криму, зросити Прикаспійську низовину, зробити ще теплішим Чорноморське узбережжя.
Для цього в дельті Дунаю треба звести греблю, а в морі «довгу земляну дамбу, яка перепинить шлях водам Дунаю, Дніпра та Південного Бугу і спрямує їх до сусіднього Азовського моря. Воно, в свою чергу, буде відрізане греблею від Чорного моря і перетвориться на прісне водоймище.
Чорне море почне міліти, та йому на порятунок прийде Середземне. Теплі води, що прилинуть звідти, змінять клімат Кавказу й Туреччини, субтропіки займуть тут ще більшу площу.
Є й така думка. «Урізати» Середземне море, щоб вивільнити сотні тисяч квадратних кілометрів землі, зробити з Європи, Азії та Африки єдиний континент і, скориставшись різницею в рівнях води, одержати величезну кількість електроенергії. Греблі на Гібралтарі та Дарданеллах відрізали б Середземноморський басейн і від Атлантики, і від Чорного моря. Він почав би висихати, звільняючи суходіл.
Невпізнанно змінилася б географія цих районів. Подекуди з’єдналися б острови, щезла б майже вся Адріатика, стали б вужчі протоки. А тим часом споруджували б греблі між великими островами та берегом. Море було б поділено на дві частини. До колишніх портових міст довелося б підвести канали, переобладнати Суец, реконструювати Корінфський канал. І кругом, де тільки вигідно, виникли б гідростанції «на Гібралтарській та Дарданелльській греблях, поблизу Сицилії, в гирлах італійських річок «Ебро та По, африканського Нілу.
План грандіозний, і він, безумовно, матиме вплив на клімат Південної Європи, Північної Африки, Ближнього Сходу. Знову ж таки постає питання «який саме? Та відповісти на нього поки що неможливо. Тому керуватимуться досвідом переобладнання Червоного моря.
Це море «з погляду географа та гідролога «молодший брат Середземного. Воно сполучається з океаном через протоку Баб-ель-Мандеб. Його так само, як і Середземне, живлять не річки, а океан. Ось чому тут можна, перекривши протоку, відвоювати суходіл. Заодно море дасть енергію та хімічну сировину «адже, випаровуючись, надто солоне Червоне море полегшить добування різних солей.
Можна було б переробити й Балтику, перетворивши Балтійське море на велетенське прісноводне озеро. Для цього треба побудувати три греблі, закривши ними три датських протоки між Скандинавією та Ютландією і двома островами, що розташовані на шляху до Атлантики.
Воді тут залишили б вихід тільки в Атлантичний океан. Тоді Балтійський басейн поступово промився б прісною водою річок, які в нього впадають. Змінився б клімат Прибалтики, з холодного та вогкого він став би тепліший і сухіший. І, до речі, острови мали б зручне сполучення з материком «на греблях проклали б автостради.
Ну, а що ж можна зробити з Океаном? Адже його не перетнеш ні греблею, ні дамбою. Проте й тут інженер може втрутитись у заведений природою порядок.
Справді, що сталося б, якби Гольфстрім «ця «піч» Європи «пішов іншим шляхом? Що було б, коли б змінилася течія Куро-Сіво? Точної відповіді також дати зразу не можна. Є лише припущення.
Очевидно, там, куди вдалося б спрямувати теплі Гольфстрімові води, клімат пом’якшав би. Проте цілком імовірно, що від цього потерпіли б інші, тепер зігріті Гольфстрімом, країни. Якби пощастило повернути Куро-Сіво, що нині надаремно віддає своє тепло в океан, то поліпшився б клімат Далекого Сходу.
Можна було б перекрити дамбами протоки між островами Кюсю, Танега та Яку в Східно-Китайському морі. Тоді його рівень піднявся б, і в Японське море ринуло б більше теплої води. Коли ж до того перекачувати воду з Японського моря в Охотське, то клімат Японії, Сахаліну, Примор’я і Кореї пом’якшає. Енергію для цього дали б потужні гідроелектростанції на нижньому Амурі.
Пропонують закрити дамбою протоку Невельського, роз’єднавши біля Сахаліну Японське та Охотське моря. Воду пропускати лише в один бік, користуючись припливами та відпливами. Тоді тепла вода з Японського моря поступово нагріла б води Охотського. Течія Куро-Сіво перетворилася б на «піч» Далекого Сходу.
Щодо Гольфстріму, то тут справа складніша. Американцям хотілося б перетягнути його до себе, а це завдало б шкоди Європі. До того ж нема певності, що дамба, яка поверне Гольфстрім, не спрямує до берегів Америки разом з теплою водою ще й холодну Лабрадорську течію…
Ось іще приклад вельми ризикованого проекту, теж пов’язаного з Гольфстрімом, «проект утеплення Арктики. Автор його запропонував спорудити греблю в Берінговій протоці й перекачувати воду з Чукотського моря в Тихий океан. Тоді тепла вода з Атлантики попрямує до Північного океану. Пом’якшає суворий арктичний клімат, зникнуть крига, сніги та вічна мерзлота.