Чому дзвенять цикади

— А які моделі ти вже зробив?

Сашко уявив, що сказала б мама, аби він розвів в її бездоганно чистій квартирі моделювання кораблів, і трохи знітився.

— Та в мене мама так опікується порядком, що я вдома волію не стругати нічого.

— Так ти що, за собою не прибрав би?! — Оленка відверто здивувалася.

— Та чого б то, прибрав… — Сашко будь що намагався зам’яти слизьку тему, тому провадив далі дещо гарячково. — А от якось у піонерському таборі я з друзями зробив модель яхти. Ми на ній все зробили до дрібниць: і кіль, і гик! Закріпили грот і стаксель! Яхта вийшла як справжня, тільки що меншенька. Але дитину б напевне витримала!

Сашко так розійшовся, що ладен був переказати всі складові яхти до найменших дрібниць. Але його зупинив здивований, майже заворожений погляд Оленки. Вона чи не пошепки сказала:

– І ти ВСЕ ЦЕ знаєш?

Сашко нарешті зупинився.

І тільки тоді помітив, що вони давно вже стоять біля входу до Оленчиного гуртожитку. Оленка схаменулась першою:

— Я вже й прийшла. Ти зараз додому йтимеш?

Йти Сашкові чомусь геть не хотілося. То не завадило б заздалегідь домовитись про наступну зустріч — іншим разом дременути на цілісінький день Сашкові не вдасться однозначно. Він гарячково вираховував: завтра його черга гуляти з Мишком, тож вивільниться він що-найраніше через день.

— А ти післязавтра як працюєш?

— У другу, як і сьогодні. Ми з Мартою Артурівною через день міняємось змінами. А чому ти питаєш? — І безневинно схилила голову до плеча. Вона розуміла, чому! Адже найменш досвідчена дівчина володіє таємничим жіночим чуттям.

— То, можливо, я саме тоді і прийду? Здати книжки. Десь під кінець твоєї зміни.

Отримавши згоду, Сашко щосили помчав додому, боячись навіть уявити, чого йому очікувати за несанкціоновану відсутність.

Тільки-но Сашко перетнув поріг своєї домівки, Ляля вивернула на нього цілий потік звинувачень: і де це він вештався цілий день, і як він нехтує підготовкою до іспитів, і… Сашко заздалегідь вирішив: краще не брехати. То ж як там йому язик не присох у роті, він через силу видушив:

— Я проводжав дівчину додому. Тому й затримався.

Такого Ляля не очікувала! Аби дати собі час оговтатися, вона витягла з буфету пляшечку з корвалолом, відміряла кілька крапель у склянку і пішла на кухню по воду. Не дочекавшись, аби син її наздогнав, Ляля повернулася у кімнату, підкреслено випила ліки й менторським тоном почала його відчитувати:

— Чи не зарано ти почав дівчатами цікавитись? Ти ж ще шматка хліба не маєш, в батьків на шиї сидиш! Дякував би, що ми ще п’ять років згодні тебе годувати — так ні! Замість вчитися він до побачень охочий!

Сашко мовчки вислухав матір до кінця, не перепиняючи. А потім, чи не вперше за все життя спокійно, але вагомо вимовив:

— Мамо, досить мене так дріб’язково опікати! Дайте мені можливість жити своїм життям! І навіть якщо я не потраплю до інституту цього року — світло від цього не згасне. Є ще й наступний рік, і інші професії.