Тягар пристрастей людських

Норине обличчя витягнулося.

— Чому, що сталося?

Філіп розлютився, що вона змушує його брехати, і зауважив, що шаріється, оповідаючи про лабораторну роботу в шпиталі, на яку мусив піти. Він переконав себе, наче Нора дивиться на нього з недовірою, і це розгнівало його ще дужче.

— Ну, гаразд, нічого страшного, — сказала вона. — Завтра ви належатимете тільки мені.

Філіп, нічого не зрозумівши, витріщився на жінку. Завтра була неділя, і він сподівався провести цілий день із Мілдред. Сам собі він пояснював цю думку звичайною ввічливістю: не можна було залишати дівчину саму в чужому будинку.

— Мені страшенно шкода, але завтра я зайнятий.

Він знав, що зараз розпочнеться сцена, якої він щосили намагався уникнути. Рум’янець на Нориних щоках зробився ще яскравішим.

— Але я запросила на обід Гордонів (це був актор, який вирушив на гастролі до провінції та повертався до столиці лише на один день, і його дружина). Я казала вам про це минулого тижня.

— Мені страшенно шкода, я забув. — Філіп завагався. — Боюся, мені не вдасться прийти. Ви можете запросити когось іншого?

— А чим ви завтра займатиметеся?

— Мені не подобається, що ви влаштовуєте допит.

— То ви не хочете мені сказати?

— Я залюбки скажу, але мене дратує те, що треба звітувати про кожен свій крок.

Нора раптом змінила тактику. Вона із зусиллям зберегла над собою контроль, підійшла до Філіпа і взяла його за руки.

— Не засмучуйте мене завтра, Філіпе. Я так довго чекала на можливість провести з вами цей день. Гордони хочуть вас бачити, і ми чудово розважимося.

— Я радо прийшов би, якби міг.

— Я не надто багато вимагаю, правда ж? Нечасто набридаю своїми проханнями. То чи не могли б ви скасувати свою неприємну справу, лише цього разу?

— Мені страшенно шкода, але не думаю, що можна щось змінити, — похмуро відповів Філіп.

— Скажіть мені, що це за справа, — попросила жінка лагідно.

Йому вистачило часу, щоб вигадати дещо.

— Двоє Ґріффітсових сестер приїжджають на вихідні, і ми мусимо показати їм місто.

— Оце й усе? — радісно перепитала Нора. — Ґріффітс із легкістю знайде когось іншого.

Філіп пошкодував, що не вигадав чогось терміновішого. Яка незграбна брехня.

— Ні, мені страшенно шкода, я не можу… Я пообіцяв і збираюся дотриматися обіцянки.

— Але мені ви теж пообіцяли. Безсумнівно, ця обіцянка важливіша.

— Мені не хотілося б, щоб ви продовжували наполягати, — попередив він.

Нора не витримала:

— Ви не прийдете, тому що не хочете. Не знаю, чим ви займалися останнім часом, але вас немов підмінили.

Філіп кинув погляд на годинник.

— Боюся, мені вже час, — кинув він.

— Ви завтра не прийдете?

— Ні.

— Тоді можете взагалі більше не приходити, — крикнула Нора; терпець їй нарешті увірвався.

— Як хочете, — відрубав Кері.

— Більше вас не затримуватиму, — іронічно додала жінка.

Філіп здвигнув плечима і вийшов. Усе могло бути значно гірше, і від цієї думки на серці полегшало. Сліз вдалося уникнути. Дорогою Кері подумки привітав себе, що так легко розірвав ці стосунки. Він пішов на Вікторія-стрит і купив для Мілдред квіти.