Тягар пристрастей людських

Кері старанно потупотів ногою і трохи повештався туди-сюди. Потім зупинився біля каміна, щоб жінка не змогла знову сісти йому на коліна. Поки Нора щось щебетала, Філіп думав, що вона варта вдесятеро більше за Мілдред; з нею було цікавіше і веселіше розмовляти; вона була розумніша і мала значно приємніший характер. Нора була гарною, сміливою і чесною жіночкою, а Мілдред, подумав Філіп із гіркотою, не заслуговує жодного з цих слів. Якщо в нього є хоч крапля здорового глузду, він залишиться з Норою, і вона зробить його значно щасливішим, ніж Мілдред: зрештою, вона кохає його, а Мілдред просто вдячна за допомогу. Однак, як не крути, головне — кохати самому, а не бути коханим; а його душа тягнулася до Мілдред. Він радше проведе десять хвилин із нею, ніж ціле пообіддя з Норою; а один поцілунок її крижаних уст вартий більше, ніж усі Норині любощі.

«Я нічого не можу з собою вдіяти, — подумав юнак. — Мілдред оселилася в моєму серці».

Його не обходили її бездушність, грішність і вульгарність, примітивність і жадібність, він кохав її. Краще страждати з нею, ніж бути щасливим із кимось іншим.

Коли він підвівся, збираючись піти, Нора звично запитала:

— Ну, побачимося завтра, чи не так?

— Так, — відгукнувся Філіп.

Він знав, що не зможе прийти, адже допомагатиме Мілдред із переїздом, але не міг набратися сміливості й зізнатися. Кері вирішив, що надішле телеграму. Уранці Мілдред оглянула кімнати й залишилася задоволеною, а по обіді Філіп поїхав із нею до Гайбері. Вона мала скриню з одягом, ще одну скриню з усілякими дрібничками — подушечками, абажурами, рамками для світлин (дівчині здавалося, що вони створюють затишок); крім цього, мала кілька коробок, але увесь багаж помістився на даху карети. Коли екіпаж минав Вікторія-стрит, Кері відкинувся на сидінні, аби Нора, бува, його не побачила. Йому не вдалося надіслати телеграму, а забігти на пошту у Воксголл-Бридж-роуд він теж не міг — жінка здивувалася б, що він робив неподалік від її помешкання; а якщо він уже був там, то не мав причин не забігти до неї на сусідню площу. Філіп подумав, що краще завітає до неї на півгодинки, але ця необхідність його дратувала: він гнівався на Нору через те, що мусив вдаватися до вульгарних і принизливих хитрощів, й одночасно радів нагоді побути з Мілдред. Його тішила можливість допомогти їй розпаковувати речі, а облаштовування квартири, яку він знайшов і за яку платив, дарувало чудове відчуття володіння чимось. Філіп не дозволяв дівчині втомлюватися. Йому було приємно допомагати їй, а Мілдред не збиралася робити те, що можуть для неї зробити інші. Він дістав і розвісив сукні. Оскільки дівчина більше не планувала нікуди виходити, він дав її пантофлі й зняв із її ніг черевики. Прислужувати їй було для нього справжньою насолодою.

— Ви мене розпещуєте, — сказала Мілдред, ніжно погладивши Філіпа по голові, коли він, уклякнувши, розстібав їй черевики.

Кері узяв її за руки і поцілував їх.

— Яке щастя, що ви тут.