Тягар пристрастей людських

— Не думайте, наче я невдячний. Я ніколи не зміг би віддячити вам за таку нагоду, але, зрозумійте, це сильніше за мене.

— Ви гарний друг, Філіпе.

Вони продовжили розмовляти, і незабаром повернулася дружня невимушеність, як у старі добрі часи. Насувалася ніч. Філіп запропонував повечеряти разом і зазирнути до м’юзик-холу. Йому довелося трохи повмовляти Мілдред: вона вважала за необхідне поводитися відповідно до ситуації, а за таких прикрих обставин нікому не пасує розважатися. Нарешті Кері попросив її піти з ним, просто щоб зробити йому приємність. Мілдред така можливість видалася актом самопожертви, і вона одразу погодилася. Тепер дівчина стала більш чуйною, і Філіпу це подобалося. Вона попросила його відвести її до ресторанчика в Сохо, де вони так часто бували раніше; і Кері був невимовно вдячний, адже такий вибір підказував, що Мілдред пов’язують із цим місцем приємні спогади. За вечерею дівчина повеселішала. Бургундське вино з шинку на розі зігріло їй серце, і вона забула про свій скорботний вигляд. Філіп вирішив, що це гарна нагода завести мову про майбутнє.

— Я підозрюю, що ви не купаєтеся в золоті, чи не так? — припустив він, вибравши мить.

— У мене є тільки ті гроші, що ви мені вчора дали, та ще й довелося віддати три фунти хазяйці квартири.

— Ну, що ж, тоді я дам вам іще десять про всяк випадок. Я збираюся зустрітися зі своїм повіреним і вмовити його написати Міллеру. Можна змусити його трохи заплатити, я впевнений. Якщо нам вдасться витягнути з нього хоча б сто фунтів, вам цього вистачить до народження дитини.

— Я не візьму в нього жодного пенні. Краще померти від голоду.

— Але це огидно, що він залишив вас без копійки за душею.

— У мене теж є гордість.

Філіпу все це видавалося дещо незручним. Він мусив суворо заощаджувати, якщо хотів, аби йому вистачило грошей до того дня, коли він отримає диплом; а щоби протриматися ще рік, поки він працюватиме домашнім лікарем у своєму чи якомусь іншому шпиталі, знадобиться ще більше. Однак Мілдред так багато розповідала йому про Міллерову скупість, що йому не хотілося сперечатися через гроші, аби вона і його не звинуватила в недостатній щедрості.

— Я не візьму в нього жодного пенні. Краще проситиму милостиню. Я вже давно знайшла б собі роботу, але боюся, що це може нашкодити в моєму стані. Хіба ж не варто перейматися своїм здоров’ям?

— Тепер ви можете більше не турбуватися, — заспокоїв Філіп. — Я забезпечу вас усім необхідним, аж поки ви не зможете повернутися на роботу.

— Я знала, що на вас можна покластися. І попереджала Еміля, хай не думає, наче мені немає куди податися. Казала йому, що ви джентльмен у всьому.

Поступово Філіп дізнався, як саме вони розлучилися. Виявилося, що німцева дружина дізналася, що він крутить роман під час своїх регулярних візитів до Лондона, і пішла до його начальника. Вона погрожувала розлучитися, і на фірмі пообіцяли звільнити Міллера, якщо жінка це зробить. Еміль страшенно любив дітей і не міг примиритися з думкою, що доведеться з ними попрощатися. Поставши перед вибором — дружина чи коханка, чоловік вибрав дружину. Він завжди наполягав, що вони з Мілдред не матимуть дітей, аби не ускладнювати ситуацію, тож, коли вона більше не могла приховувати вагітність і зізналася йому, Еміль запанікував і, скориставшись першою-ліпшою сваркою, покинув коханку без додаткових пояснень.