Тягар пристрастей людських

— Звичайно, можна було знайти щось дешевше, але місіс Оуен так наполегливо рекомендувала його, до того ж я подумала, що скупий платить двічі.

— Якщо ви почуваєтеся зручно й задоволено, витрати мене анітрохи не хвилюють, — заспокоював Філіп.

До всього, що Кері для неї робив, Мілдред ставилася так, наче це була найприродніша на світі річ; та й він теж полюбляв витрачати на неї гроші: кожна п’ятифунтова банкнота, яку Кері давав дівчині, сповнювала його гордістю і щастям, а оскільки заощаджувати вона не вміла, така нагода випадала часто.

— Не розумію, куди зникають гроші, — зізнавалася Мілдред, — просто вислизають із рук, наче пісок крізь пальці.

— Не переймайтеся, — заспокоював Філіп. — Я радий допомогти вам усім, чим зможу.

Добре шити Мілдред не вміла, тому речей для дитини не готувала і сказала Філіпові, що дешевше буде купити готові. Кері нещодавно продав частину заставних листів, у які були вкладені його гроші, і тепер із п’ятьма сотнями на рахунку та в пошуку вигідніших інвестицій почувався справжнім багатієм. Вони часто розмовляли про майбутнє. Філіп наполягав, що Мілдред слід залишити дитину собі, але вона відмовлялася: слід було заробляти на життя, а це легше зробити, коли не доводиться піклуватися про дитину. Дівчина планувала повернутися до якогось із кафе в мережі, на яку вона раніше працювала, а дитину віддати на виховання якійсь порядній селянці.

— Можна знайти когось, хто добре доглядатиме за нею за шість із половиною шилінгів на тиждень. І мені, і дитині так буде краще.

Філіпові це здавалося безсердечним, але варто йому було спробувати переконати Мілдред, вона вдала, наче думає, що він шкодує грошей.

— Можете не турбуватися, — кинула вона. — Вас я не проситиму за це платити.

— Ви чудово знаєте, що мене не турбує, скільки це коштуватиме.

У глибині душі Мілдред сподівалася, що дитинка народиться мертвою. Вона про це майже не говорила, але Філіп здогадався, що в неї на думці. Спочатку його це приголомшило, але потім, обдумавши все, він дійшов висновку, що так буде краще для всіх.

— Добре вам говорити-балакати, — сварливо зауважила Мілдред, — але дівчині страшенно складно заробити собі на життя, а дитина все ще гірше ускладнює.

— На щастя, ви завжди можете розраховувати на мене, — усміхнувся Філіп, узявши дівчину за руку.

— Ви такий добрий до мене, Філіпе.

— Ой, ну й дурниці!

— Не думайте, що я не віддячу вам за все, що ви для мене зробили.

— Заради Бога, не потрібно віддячувати. Я зробив би для вас усе можливе; я роблю це, бо кохаю вас. Ви мені нічого не винні. І мені від вас нічого не потрібно, якщо ви мене не кохаєте.