Тягар пристрастей людських

— Так, проходьте, — запросив він.

Коли Кері відчинив двері, Нора зайшла за ним до вітальні. Він нервував і, намагаючись упоратися з собою, запропонував подрузі цигарку, а іншу запалив для себе. Жінка подивилася на нього сяючими очима.

— Навіщо ви написали мені такого гидкого листа, неслухняний хлопчисько? Якби я йому повірила, мені було б страшенно прикро.

— Але я написав там правду, — похмуро пояснив Філіп.

— Не будьте дурником. Минулого разу я втратила контроль над собою, але написала і перепросила. Вам цього недостатньо, тож я прийшла і перепрошу знову. Зрештою, ви самі собі господар, і я не маю на вас жодних прав. Мені не хочеться ні до чого вас змушувати.

Жінка підвелася зі стільця, на якому сиділа, і рвучко кинулася до нього, простягнувши руки.

— Забудьмо все лихе, Філіпе. Я шкодую, що образила вас.

Кері не міг заборонити Норі взяти себе за руку, але не підводив на неї очей.

— Боюся, вже занадто пізно, — сказав він.

Жінка сіла на підлогу біля Філіпа й обійняла його коліна.

— Філіпе, не будьте дурником. Я теж маю вибуховий характер і можу зрозуміти, що образила вас, але не варто так довго комизитися. Який сенс нам обом страждати? Нам було так весело разом. — Нора повільно торкнулася пальцями його руки. — Я кохаю вас, Філіпе.

Він підвівся, висмикнув руку і пішов до протилежного боку кімнати.

— Мені страшенно шкода, але я нічим не можу зарадити. Мої почуття минули.

— Ви хочете сказати, що більше не любите мене?

— Боюся, що так.

— То ви просто шукали нагоди порвати зі мною, і вибрали цю?

Філіп не відповів. Нора так довго дивилася на нього, що здавалося, наче минула ціла вічність. Жінка сиділа на підлозі там, де він її залишив, обіпершись на крісло. Вона тихо заплакала, не намагаючись закрити обличчя, і великі сльози, наздоганяючи одна одну, побігли по щоках. Нора не схлипувала. Дивитися на неї було боляче, тому Філіп відвернувся.

— Мені страшенно шкода ображати вас. Але я не винен, що більше вас не кохаю.

Жінка не відповіла. Вона просто сиділа, наче новина ошелешила її, а сльози струменіли по обличчю. Було б значно легше, якби вона звинувачувала його. Філіп знав, що її характер дасться взнаки, і приготувався до цього. У глибині душі він сподівався, що вибухне справжня сварка, і жорстокі слова, які вони скажуть одне одному, хоч трохи виправдають його поведінку. Час минав. Нарешті, налякавшись Нориного мовчання, Кері пішов до спальні, повернувся зі склянкою води й нахилився до жінки.

— Хочете трохи попити? Тоді вам полегшає.

Нора слухняно притиснула склянку до рота і зробила кілька ковтків. Потім ледь чутно попросила хустинку й витерла очі.