Людолови Том 1
- Автор: Тулуб Зінаїда Павлівна
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Таврія
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Людолови Том 1». Краткое содержание книги:
За найменшу суперечку в присутності старших, навіть коли майстер не підносив голосу і сперечався, «опустивши руки і не розмахуючи ними» йому відрізали комір на знак неслави, і, скинувши з нього шапку, позбавляли майстерської гідності, й обертали на учня. А коли він нe скорявся вирокові, його «усували від вогнища», тобто виключали з цеху.
Але коли наважувався підмайстер підняти свій голос, та після канчуків мусив він обв'язати хусткою шию, і; повісивши курбан над своїми дверима, впасти на землю, й лежати обличчям до землі три дні, благаючи прощення. І на третій день каяття прощали йому його провину, але знижували гідність і плату.
Мовчання, покора і слухняність — ось доля мусульманського ремісника. І за це — скромна їжа й бідний, але чистий одяг. А духовенству лев'яча частка його заробку та безтурботне і сите життя за високу гідністъ улема.
І лихо тому, хто не приймає ревану. Не зможе він ані купити матеріалу, хіба від того матеріалу відмовиться цех, ані продати своїх виробів на базарі, ані жити в місті, ані сидіти в кав'ярні серед майстрів, ані взяти собі учня чи то підмайстра. І все тому, що мулли не мають від нього прибутку і що споживає він увесь свій заробок, як йому забажається.
Проте мурзи й беї не мають права чіпати цехових, ні вимагати від них данин та податків. І тільки ханський баскак бере з них те, що належить державі.А кожен, хто бажає прийняти реван, мусить тисячу один день задарма працювати в майстра, і коли майстер буде про нього доброї думки і ствердить цю думку перед цехом, зможе він підійти під реванне благословення і підвести під нього своїх дітей, щоб, підростаючи, увійшли вони без перешкод до цеху.
Весна відцвітала. Рябів базар синювато-зеленим кропом, червоною редькою, першими черешнями, шпарагою й кучерявою салатою. Розквітли воскові чаші магнолій та білі лілеї. В горах краплинами червоного сурику палали величезні маки. Обличчя взялися засмагою. Пересохли весняні потоки води, і мліли в спеці ясно-жовті гори в бузкових жилках шкарубин. Кривими турецькими шаблями горіло сонце на хвилях; а хвилі йшли до землі зеленими прозорими кучугурами і з глибоким гуркотом падали на піски.
Зранку потяглися до збірного місця гості та співучасники ревану в святкових мештах, халатах і шапках або завивалах. Збиралися в одному з каффських передмість, у хані Бекировому.
Там серед саду була велика кам'яна тераса, оздоблена килимами й подушками. Біля одного з стовпів стояв прапор чинбарів, найстаршого з цехів. Це був високий держак, оббитий зеленим шовком і перев'язаний золотим галуном. На кінці його була прикріплена зелена дощечка з вирізьбленим словом «Аллах» візерунчастою арабською в'яззю. Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев'яний конус, на зріст людини заввишки, обвішаний сухозлотицею, паперовими квітами та строкатими стрічками. Позолочений місяць вінчав його вістря. Це був так званий нагим — знак веселості. Тут приймали статечних гостей та улемів, частували їх кавою та люльками, варенням та горіхами в меду.
Навколо тераси юрмилися майстри, що мали приймати реван, у білих сорочках, в оксамитових безрукавках, гаптованих золотом і обшитих галунами, в срібних поясах і жовтих сап'янових мештах. І в кожного був перекинутий через плече шовковий або бавовняний пештимал, заправлений на лівому боці під пояс.
За кілька хвилин прибув і серчешме з прапором братства. Він встановив його біля другого стовпа, поруч нагима. Чауш подав знак. Вдарила музика, загуркотіли турецькі даули-барабани, задзвеніли бубни-даре, заспівали тулуб-зурни, підхопили ріжки та гобої.
— Танцюйте! — крикнув молодий чауш.
Але не встигли закружитися танцюристи, як прийшли дервіші та мулли в зелених завивалах і халатах.
— Що це за опудало?! Блазень, чи що? — ахнула Горпина, показуючи на дервіша в новому халаті з барвистих шматків грезету та шовку.
Вони з Оленою стояли в юрбі цікавих біля воріт, закутані в нові фередже.
— Це дервіш, татарський чернець, — тихо відказала Олена. — По закону вони повинні ходити в дранті, але не кожному це до вподоби. Ось вони й шиють собі халати з шматків: і чисто, і чепурно, і закон не порушено, бо не з цілого шито, а з окрайків.
— Здорово! І вовки ситі, і вівці цілі, - зареготала Горпина, розглядаючи відгодованого дервіша, начебтo загорнутого в окрайкову ковдру.
Музика раптом урвалася. Мулли і дервіші розташувалися на терасі, і серед глибокої тиші старіший із мулл почав молитву. І ті, що приймали реван, і гості, і цікаві — всі, як один, підіймали руки до неба.