Українець і Москвин: дві протилежності

У XVIII ст. до P. X. на землі теперішньої Туреччини прийшов європейський нарід гітити. Це не був великий нарід, проте був войовничим і дуже культурним. Він мав добре зорганізоване військо, вищу за єгипетську та ассирійську військову тактику; мав кінноту на бойових колісницях. Завдяки цьому вони підбили під свою владу всю Анатолію (тепер Туреччина) і створили сильну державу, яку не могли подолати могутні тоді Єгипет та Ассирія. Завдяки своєму географічному положенню — між Европою і осередками тодішньої найвищої цивілізації: Єгиптом, Ассирією, Індією — гітити відіграли дуже велику роль в історії світової культури. Вони принесли до Малої Азії штуку обробки заліза, видумали силабічне (складове) письмо, яке потім позичили у них кіпрські греки, а з нього згодом виробили старо–грецьке (T. К. Cheyne. «Hittites»). На плоскорізьбі на стінах їхнього великого храму в Abusimbel зображено гітитів з голеною бородою, з вусами, декого з оселедцем (мабуть, королі, бо мають діядему на голові), одягнені в типовий скитський одяг, чоботи, мають типово скитську зброю. Головним божеством у гітитів була Kubile Богиня — Мати, та сама, що у скитів, сарматів, аланів, сліди якої дожили в нашому народі аж до наших днів в образі Купала. Так само другу гітитську богиню кохання і плодовитости Lil Wani наші праруси святкували на весні під іменем Лелі і також зв’язували її з коханням і плодовитістю; її залишки бачимо в українських обрядових піснях (Ой, Леля, Лелічко). Інші гітитські боги: Yaris — це наш Ярило, Tarhund — це скитський Таригей. У згаданому гітитському храмі був жертвенник у формі рівнораменного хреста і з круглим вікном навпроти нього. Такі самісенькі жертвенники — у формі хреста і з круглим вікном над ним знайдено майже в кожній хаті наших трипільців. і