Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Єгипетський бог Хонс зображений з оселедцем. Оселедець носили єгипетські фараони, гітитські королі, скитські аристократи, руські (українські) королі, українські козаки і більш ніхто в світі. Найулюбленішими барвами в Єгипті і в Україні були золота і блакитна. Донька короля нашої Босфорської держави Митридата на ім’я Митридіта була жінкою тогочасного єгипетського фараона, а друга його донька, Нісса, була жінкою короля острова Крит. Донька ассирійського короля Асур–Гардона (681–668 до Р. X.) була жінкою скитського короля Прутена. Наша ріка Дін колись називалася Танаїс. В Єгипті була ріка Таніс й місто Таніс. На Дону було місто Таніс. Назви Кубань, Манич — єгипетські.
Дунай за старих часів називався Істер. В Малій Азії була богиня Істар. Теперішнє місто в Малій Азії Баальбек раніш називалося Дуніп. У Сирії було місто Тире. Дністер колись називався Тирас. Недалеко від Багдаду було місто Самара; ми маємо річку Самара; а московське місто Самара заклали українські місіонери, заклавши перше там монастир, з якого виросло місто. Євфрат по приходу арабів називався Прат; ми маємо річку Прут. В ассирійській мові «сару» означає цар, а «мату» — рівнина (степ). Ми маємо сарматів, які, справді, були царями нашого степу. В ассирійській мові «алані» означає «міста». Назва нашого племені — алани. В Україні було так багато міст, що варяги прозвали її «Країною міст» (Ґардарікі). В ассирійській мові олень називався «рус». Пригадаймо, що говорив В. Щербаківський за оленя.
Для нас цікавими є такі, наприклад, єгипетські слова як: мест — помста, чебет — сандал, рек — рік, адар — удар, вараг — ворог, моут — мати, кас — кість, гат — хата, мерт — селянин (в староукраїнській: смерд), мер — могила, родіт — давати, сокарі — коваль, пек — булка, комастес — косматий, мут — матір, манес — дух (мана), пат — палиця (патик), вод — команда (провід), водит — військовий похід, гапат — обіймати (хапати), сіп — сліпий, бегес — бугай, пут — небо (путь зірок), тес — ніж (тесати), амон — схований (омана), ремен — рамено, рет — нога (ратиця), ведет — око, датрука — дає, тнет — тяти, гані — гонити, замет — пустеля (заметена піском).
Або такі ассирійські слова, як, наприклад: сілік — сильний, дубін — кілок, падану — грім, лісану — язик, муду — мудрий, насу — нести, нестя — жінка (невістка), неб — пан, надану — дати, еду — один, сісу — шість, сібу — сім, зумру — тіло. Або перські: мовда — говорити, кон — кінчати, дів — диявол, агур — бог, адача — щастить і т. п. (В. Савицький. «Українське словництво у вавилонській та ассирійській мовах»).
На сучасній мапі Судану зустрічаємо такі назви: Агір, Байова, Бебай, Гурма, Гальма, Гарбай, Гурдан, Дубава, Думна, Драва, Курбас, Камане, Квола, Кіява, Лема, Мак, Мара, Мазуза, Рано, Сано, Сова, Сідик, Футра, Ярва, Яру і т. п. Там в горах живе нині якесь неарабське і немуринське плем’я, що має легенду про прихід їхніх прапредків «з далекої країни» (Д. Старух. «Про старинність слов’ян»). Пригадаймо майже столітнє перебування в Африці наших аланів у IV ст. та титул північно–африканських володарів Rex Allanorum et Vandalorum.
Наші мовознавці цікавляться українізмами в мові М. Гоголя. На жаль, ані один з них не поцікавився українізмами в мові жидів та слідами прарусів у Палестині чи взагалі в Малій Азії. А цим питанням цікавилися навіть чужинці. Англійський професор J. Eadie, який не знав жодної слов’янської мови, пише, що слово «Ізраіл» в перекладі значить «Who has seen God» (той, хто побачив Бога) (J. Eadie. «Dictionary of the Holy Bible»). «Іздра» — це наше «уздріл» (побачив), «ел» — жидівське «бог». Ізра–ел виходить, «той, хто побачив Бога». Так англієць і переклав, хоч не знав жодної слов’янської мови.
Як знаємо, скити панували над Палестиною (над жидами) 28 років. їх прихід (завоювання) описують у жидівській Біблії Ісайя, Єремія, Єзекіїл, Наум, які пишуть, що скитська влада накидала жидам свої закони. Перед приходом до Палестини жиди були кочовиками на низькому ступені цивілізації, на щалатякає той факт, що всі назви місяців у жидівській мові є не жидівські, а, позичені, напр., нізан, сіван, кислив, адар, жив, видар тощо. Значить, жиди не мали свого календаря, на що натякає також і їхня назва Нового року. Потім законами, що їх встановили скити в Палестині, мабуть, був закон чи наказ святкувати скитське державне свято Нового року. Цілком природно, жиди назвали його «Руським святом». У жидівській мові Новий рік називається «Рош Гашана». Жидівська азбука має ту саму букву на звуки С і Ш, бо жидівська мова взагалі змінює звук С на III. «Га» — це жидівська граматична форма на означення жіночого роду. Таким чином, Рос–га–шана означає буквально «руське пошанування», Руське свято (Ю. Лісовий. «До праісторії України–Руси»). Пригадаймо, що нарід, який жив у Палестині перед приходом туди семітів, єгипетські гієрогліфи називали Рутен, Рос (Ріс).