Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
По гітитах, у період 1200–850 pp. до P. X., прийшли до Малої Азії кілька народів з Арабії (семіти) і з Европи. З європейських найбільшим був нарід кімри, які, втікаючи від скитів з нашої Чорноморщини, прийшли через Балкани і Босфор в 680 році до P. X. Кімри, як ми вже знаємо, були безсумнівно прарусами, нащадками трипільців. У 632 році до P. X. Малу Азію окупували скити і витиснули кімрів до Кападокії, де вони лишилися вже назавжди. Між європейськими емігрантами, крім кімрів, були й інші народи, які визнавали богиню Велику Мати, як, напр., фриги.
У цій мозаїці народів Малої Азії бачимо, що гіксоси, гітити, кімри, скити займали перше місце — були володарями Малої Азії протягом століть. Відомості, що їх ми маємо про ті народи, аж надто ясно натякають на те, що ті народи були праруси. На це натякає також і проф. Дж. Гейз, який каже, що південно–східна Европа (с. т. Україна. — П. Ш.) була більш як 2000 років величезним резервуаром, джерелом, з якого виходили незчислимі колонізатори Західної Европи і Малої Азії. Він каже, що ті колонізатори належали до одної раси (індоєвропейської), говорили одною мовою, яка вже на нових місцях поселення розбилася на окремі прамови, з яких повстали сучасні європейські мови (J. Geise. «Man in the Western World»). Його думку, що колискою європейських народів була Україна, поділяють у тій чи іншій мірі чимало англійських науковців, як, напр., S. Piggott, A. Childe, Н. Peak, J. Mirres, Н. Wells. Німецькі науковці, навпаки, тримаються іранської теорії. Та археологія є на боці англійських науковців. Начальник французької експедиції до місцевости Rasshamra в Малій Азії, даючи звіт про розкопки тамтешніх могил з ІІ–го тисячоліття до Р. X., пише, що в горішній верстві знайдено предмети виразно європейського походження; правдоподібно, походять з Балкан (а ще правдоподібніше — з Кавказу, як це доказав на інших могилах М. Ростовцев. — П. Ш.) і принесені звідтам гітитами. При цьому він пригадує, що за тих часів (ІІ–е тисячоліття до P. X.) Палестина і Сирія називалися Rutenu із столицею Naharina (S. F. Scheaffer. «The Cuneiform Texts of Rasshambra — Ugarit»).
Грецький письменник Pindar у своїм творі «Pythians» пише, що скити мають багато спільного з єгиптянами. На це натякає й археологія. В Єгипті була богиня Ізида. Бронзову її статуетку знайдено в нашій Малаській могилі, а біля чорноморського порту Батум є і нині річка Ізіс. Назва Батум є також єгипетська: «па» означає «святиня», «тум» — «сходяче сонце»; Патум — святиня сходячого сонця. В Єгипті були святині Парвар, Парнев, Арнесер. В Україні були племена, що поклонялися єгипетським богам. Єгиптяни мали бога з чотирма обличчями. В Україні знайдено камінного боввана з чотирма обличчями і мітичною різьбою — т. зв. «Євітовида». Такий Євітовид був у храмі на острові Ругія (Балтицьке море) у тамтешніх прарусів. Єгиптяни мали бога Apis. Скити мали Арі. Єгиптяни мали бога Хонс; Руси — Хоре. Геродот каже, що у скитів Хорсові був посвячений кінь. В англійській мові кінь — horse, а серп — scythe. Ім’я єгипетського бога Тму входить до назви нашого князівства Тмуторокань. На Кубані (Тмуторокані) знайдено голову сфінкса, цілком подібну до голови на другій піраміді в Ґізі (в Єгипті), а крім неї, знайдено там уламки колони з єгипетськими гієроппіфами (R. Cassels. «World’s History»).
Проф. V. S. Vaux пише, що основних перської релігії Заратустра був скитом з походження («Nineveh and Persepolis»). Грецький історик Diodorus (І ст. до P. X.) також пише, що Заратустра був скит. Він учив, що в світі йде стала боротьба сил Зла з силами Добра, сил Сатани з силами Бога і що майбутнє людства залежить від того, в якій мірі люди будуть поборювати сили диявола серед себе і в собі.
Перси називали скитів Sakai. Частина скитів–саків оселилася десь в V ст. до P. X. в Індії і там мали свою державу Sakya. Старший син короля Suddhodan’a — відомий потім під іменем Будда — заснував буддійську релігію. Слово «будда» означає «awaked» (збуджений) (T. R. Davids. «Buddhism». Encyclopedia Britannica). Будда проповідував примат духового над матеріяльним і вчив, що лише духове самовдосконалення та любов ведуть до особистого і суспільного щастя. В Україні за часів Київської імперії одною з найпопулярніших книжок була книжка про Варлама і Иоасафа. Це була перекладена з грецької мови на тодішню українську біографія Будди, що її написав невідомий автор, переробляючи на християнський лад (Л. Білецький. «Енциклопедія Українознавства»). Між іншим, індуські священні книги називаються «Веди».