Книга дивних нових речей
- Автор: Фейбер Мишель
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-977-4
- Переводчик: Олег Лесько
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Книга дивних нових речей». Краткое содержание книги:
Я знаю, ти мене любтш, і я впенвена, що ти не робиш нічго поганого з Ґрейнджер, але хіба ти не можеш реетльніше добирати слів, коли пишеш про своїз нею стосунки? Ти присвячуєш стілбки часу й сил, підшукуючи правильні слова, щоб переінакшити Біблію для Обожнювачів Ісуса, але коли йдеться про спілкування зі мною, твоя надчултивість до дрібниць полишає тебе.
Це добре, що в тебе такі якраві спргади про наше весілля, але краще б ти згадав про жінку, яку покинув клілька місяців тому, і подумав про те, що їй потрібно зараз.
У сльозах
Беа
Було ще одне повідомлення, надіслане лише через дві хвилини після першого. Пітер відкрив його, сподіваючись, що Беа візьме назад чи пом’якшить свої слова, які завдали йому такого удару: не зовсім вибачиться, а скоріше відступить, переоцінить написане, може, визнає, що писала напідпитку. Натомість вона навіть не звернулася до нього на ім’я.
Що ж до пацюка, БУДЬ ЛАСКА, не треба вдавати, ніби він був так само наялканий, як я. Він НЕ БУВ. Я впевнена, що його пацюче життя просто пречудове і він у захваті від того, що наша вулчка захлинається у власному смітті. Я вже просто не знаю, що робити. Багато сусідів виовзять своє сміття до інших районів міста й викидають там, де, вони гадають, їх нвхто не спіймає. Я не здмвуюся, якщо виявиться, що вся цчя нечисть, розкидана по вулицях, береться від таких ось самовивозів. Поліція, схоже, неспроможна це припинити. Поліція, схоже, неспроможна припинити бодай щось. Вони просто їздять довкола усвоїх патрульних машинах і базікають по раціях. Яка з того користь? За що ми їм платимо? Вони просто спостерігають, як ми йдемо на дно.
Пралка заклекотіла, випускаючи брудну воду, щоб заправитися чистою. Густа біла піна налипала зсередини на скляне віконце дверцят. Забагато мила. Його помилка.
Пітер підвівся зі стільця і заходився безцільно блукати кімнатою. Серце несамовито калатало у грудях, а шлунок здавався тяжким, наче набитий глиною. Біля ліжка лежав стос готових книжечок із біблійними текстами, їхні корінці було акуратно зшито кольоровими нитками. Пітер не одну годину пропрацював над ними у блаженному стані, не чекаючи ніякого лиха.
Дорога Беа , — написав він. — Твій лист надзвичайно засмутив мене, і мені дуже прикро, що я так тебе скривдив. Я сподіваюся, заради тебе — заради нас обох, — що надмір твоїх страждань, коли ти писала до мене, частково пояснюється тим станом, у якому ти перебувала тієї миті. Усі ці хибодруки (що дуже на тебе не схоже) змушують мене замислитися, чи ти бува не була напідпитку. Я не хочу сказати цим, що твоє горе несправжнє, лише сподіваюся, що ти не постійно відчуваєш такі сильні образу і злість.
Але звісно, винен тут я, це моя помилка. Я не можу пояснити чи знайти виправдання тому, як повівся з тобою. На думку спадає єдине: у цій подорожі — коли ми вперше розлучилися більше як на кілька днів — виявилася моя жахлива вада. Я не маю на увазі, ніби почав погано до тебе ставитися (хоча тобі очевидно здається саме так), я кажу лише про те, що не можу дати собі ради з тим, як працює мій мозок. Виявилося, що я практично неспроможний зосередитися на тому, що не перебуває в найближчому колі моєї уваги. Ми завжди йшли по життю разом, і, мабуть, наша єдність приховувала цю мою хибу. Коли ти вперше зустріла мене, я отруював свій організм усілякою гидотою, яка тільки-но потрапляла мені до рук, а коли привів себе до ладу, то безтурботно припустив, що ні алкоголь, ні наркотики не завдали моєму організмові жодної непоправної шкоди, але тепер я змушений думати, що, може, й завдали. А може, я завжди був такий. Може, саме тому я й пустився берега. Не знаю.