Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Кожна служба установи виконання покарань веде облік засуджених відповідно до своїх завдань і функцій, періодично звітує про свою діяльність. Наприклад, оперативна частина веде облік осіб, які схильні до порушення режиму, до втечі, до вчинення тяжких злочинів тощо.
9. Адміністрація колонії протягом трьох діб з моменту прибуття засудженого а) повідомляє суд, який виніс вирок про приведення його до виконання (для забезпечення належного судового контролю за виконанням вироку), про місце відбування засудженим покарання, б) відповідно до ст. 404 КПК України, повідомляє його рідних (за вибором і заявою засудженого), з адресою установи та регіонального управління, в) роз’яснює права засудженого на листування, одержання посилок, передач, бандеролей, користування побаченнями та телефонними розмовами тощо.
10. Про дії адміністрації установи у разі виявлення помилок і неточностей у вироку суду та інших документах див. коментар до ст. 4 КВК України.
Стаття 92. Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях
1. У колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих.
2. Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
3. ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:
засуджені до довічного позбавлення волі;
засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;
засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.
4. Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.
5. Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.
6. Установлені цією статтею вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених. Порядок тримання засуджених у лікувальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
1. Роздільне тримання різних категорій засуджених в установах виконання покарань означає реалізацію вимог вторинної класифікації засуджених до позбавлення волі (див. коментар до статті 86 КВК). Указана стаття пропонує розподіляти їх за різними критеріями в межах кожної установи — за відділеннями соціально-психологічної служби, бригадами, створювати сприятливі умови для організації та проведення індивідуальної виховної роботи, організації трудового процесу в кожному підрозділі, забезпечувати відповідний порядок тримання засуджених в колонії різних рівнів безпеки, тим самим реалізується профілактична функція закону.
2. Індивідуалізація покарання при його виконанні означає індивідуалізацію всього карально-виховного процесу. Вона потребує встановлення загальних вимог не для всіх засуджених у цілому, а безпосередньо для кожної конкретної, однорідної групи, категорії засуджених, і застосовується для забезпечення диференційованого підходу до процесу виконання покарання, надає можливість працівникам різних служб установ виконання покарання координувати свої дії, більш ефективно взаємодіяти між собою у визначенні оптимальних заходів виховного впливу на засуджених.
3. Необхідність індивідуалізації виконання покарання передбачає обрання індивідуальних засобів і методів впливу, вибір необхідних саме конкретному засудженому заходів виховного характеру.
4. Індивідуалізація покарання при його виконанні означає індивідуалізацію всього карально-виховного процесу. Це потребує встановлення загальних вимог не для всіх засуджених у цілому, а безпосередньо для конкретної, однорідної групи, категорії засуджених, і робиться для того, щоб забезпечити диференційний підхід до процесу виконання покарання, надає можливість працівникам різних служб установ виконання покарання більш ефективно взаємодіяти між собою у визначенні оптимальних заходів виховного впливу на засуджених.