Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
— лікувальний заклад при Темнівській виправній колонії Харківської області (№ 100) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні захворювання;
— лікувальний заклад при Дар’ївській виправній колонії Херсонської області (№ 10) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні захворювання, або з щелепно-лицьовою чи легенево-хірургічною патологією;
— лікувальний заклад при Херсонській виправній колонії Херсонської області (№ 61) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз (установа максимального рівня безпеки);
— лікувальний заклад при Шепетівській виправній колонії Хмельницької області (№ 78) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні захворювання.
Стаття 93. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії
1. Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження.
2. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
1. За загальним правилом засуджені до позбавлення волі відбувають весь строк покарання у виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження (ч. 1 ст. 93 КВК).
За період перебування в одній установі засуджений звикає до рівня вимог, що висуваються до нього, одержує робітничу спеціальність, може продовжити загальне і професійне навчання. Адміністрація установи виконання покарань має можливість всебічно вивчати особу злочинця, його соціальні зв’язки за межами колонії, застосовувати до нього індивідуальну програму виховного впливу, інші заходи для полегшення подальшої соціальної адаптації після звільнення. Переведення засудженого до іншої виправної установи навіть того ж рівня безпеки перериває (зупиняє) цей процес, примушує починати все спочатку. Така ситуація призводить до значних втрат психолого-педагогічного, матеріально-фінансового і організаційного характеру.
Тому лише у виняткових випадках і тільки спеціально визначена категорія осіб може бути направлена до відповідної установи виконання покарань іншого регіону незалежно від місця проживання або засудження, а саме:
а) засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні);
б) колишні працівники суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів;
в) особи, засуджені до довічного позбавлення волі;
г) особи, яким визначено відбування покарання в колонії максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу;
ґ) особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
д) особи, яких засуджено за одним вироком суду.
2. Сьогодні кримінально-виконавча система України нездатна створити в кожній області колонії всіх рівнів безпеки, і тому інколи немає можливості розмістити засуджених поряд з місцем проживання їх рідних. Апеляційна комісія Державного департаменту України з питань виконання покарань постійно звертає увагу Регіональних комісій на необхідність при розподілі засуджених по установах визначеного рівня безпеки в обов’язковому порядку враховувати їх постійне місце проживання до засудження та наявність найближчого соціально-корисного оточення, родичів, тим більше, коли від них надходять клопотання, і позначати про це в запиті на індивідуальний наряд.
3. Загальне правило про відбування покарання засудженим в одній виправній чи виховній колонії, передбачене ч. 1 ст. 93 КВК України, має певні винятки, їх переведення допускається за виключних обставин, які перешкоджають засудженому залишатися у цій колонії. Перелік цих обставин закон не визначає, але всі вони переважно пов’язані з особою засудженого.