Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Винятковими підставами, які зумовлюють переведення засудженого з однієї колонії в іншу того ж рівня безпеки можуть бути: а) забезпечення особистої безпеки засудженого або засуджених (того, що переводиться, або тих, які залишаються); б) поведінка засудженого, яка робить неможливим його перебування у даному оточенні в силу негативних нахилів засудженого; в) переведення до іншої установи з метою полегшення розкриття злочину; г) уникнення інших надзвичайних обставин в колонії (групова непокора, масові заворушення), ґ) стихійне лихо, епідемії. І, нарешті, переведення засуджених матиме місце при реорганізації або ліквідації виправної установи у зв’язку з невідкладною необхідністю.
4. Якщо засуджений захворів, має тимчасову непрацездатність і потребує спеціального медичного втручання, він може бути переведений до загальної клінічної лікувальної установи, яка діє на правах міжобласної і обслуговує хворих кількох областей. Після одужання він повертається в колонію, де перебував раніше. При захворюванні на туберкульоз або загостренні інших хронічних захворювань засудженого переводять в спеціалізовану установу, де хворий може одночасно з відбуванням покарання одержувати необхідну медичну допомогу.
5. Порядок вирішення питань переводу засудженого до іншої установи залежить від того, здійснюється він у межах однієї області чи носить характер міжобласного. У першому випадку питання вирішується Регіональною комісією територіального управління ДДУПВП після всебічного вивчення підстав, думки адміністрації та характеристики засудженого; у другому — Апеляційною комісією ДДУПВП.
6. Підстави переведення засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої, іншого рівня безпеки, передбачені статтями 100, 101 КВК України.
Стаття 94. Структурні дільниці виправних і виховних колоній
1. У виховних колоніях створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації.
У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації.
У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю.
Вказані дільниці ізолюються одна від одної.
2. У дільниці карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі до колонії засуджені.
3. У дільниці ресоціалізації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом.
4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки, а також засуджені, які не проявили готовності до самокерова- ної соціально-правомірної поведінки і переведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом.
5. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців.
6. У дільниці соціальної реабілітації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановленому цим Кодексом.
7. Організація роботи дільниць виправних і виховних колоній регламентується цим Кодексом і нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
1. Важливими принципами кримінально-виконавчого законодавства України є диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засуджених, поєднання покарання з виправним впливом. Кримінально-виконавчим кодексом України впроваджено прогресивну систему виконання та відбування кримінальних покарань, яка дозволяє ефективно використовувати засоби виправлення і ресоціалізації, створювати умови для повернення засуджених після звільнення до самостійного соціально-нормативного життя. Новою сферою діяльності персоналу установ виконання покарань є робота, пов’язана зі зміною умов тримання засуджених в межах однієї колонії шляхом переведення до різних структурних дільниць. Зазначені положення відповідають Європейським тюремним правилам (пункти 12 та 67.1), в яких рекомендується мати в установах виконання покарань гнучку систему розподілу засуджених.