Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу

Свої принципи Самойлов намагався втілити в життя. Групу московських письменників і філософів він запевнив, що може добути в Ташкенті морфій, перевезти його на північ, на Колиму, де багато наркоманів, і в такий спосіб отримати величезний прибуток. Потрібні лише гроші для закупівлі морфію. Чари Самойлова і перспектива участі в прибутку зробили свою справу, і письменники дали йому грошей. Він зібрав 30 тисяч рублів, а потім зник, і більше про нього нічого не чули.

Із послабленням репресій у Москві з’явилася певна кількість квартир, де збиралися люди, не згодні з офіційною ідеологією. Однією з них була квартира вчителя математики Юрія Мамлеєва, іншою — квартира Олени Строєвої, куди приходили іноземці в ті часи, коли вони майже не мали змоги зустрічатися зі звичайними радянськими громадянами. У цих квартирах можна було зустріти католиків, фашистів, гомосексуалістів, поетів, художників, сюрреалістів. Туди навідувався Олександр Єсенін-Вольпін, який був на той час анархістом, а також багато хто з тих поетів, що читали свої вірші на площі Маяковського.

Шиманов познайомився з Мамлеєвим в Історичній бібліотеці в той час, коли ще не визначив власні погляди. Мамлеєв відрекомендувався йому як ідеаліст і послідовник Канта. Коли Шиманов сказав, що є матеріалістом, але не марксистом, йому здалося, що Мамлеєв подивився на нього зі справжньою ненавистю.

Мамлеєв писав оповідання про боротьбу добра зі злом, в яких добро завжди перемагало, але в результаті знайомства із Самойловим, який узяв у нього велику суму грошей, в ньому відбулася певна зміна. Мамлеєв почав писати оповідання, в яких висміював добро в світі. Він заявив, що Бог — його особистий ворог, і спробував винайти власну релігію, яку назвав «яйністю» — від слова «Я». Головна настанова цієї віри полягала в тому, що він сам є єдиною реальною річчю в світі, а все решта — це його враження. Шиманов спитав, чи означає це, що, розмовляючи з ним, Мамлеєв насправді розмовляє сам із собою, але той уникнув відповіді.