Сага про Форсайтів
- Автор: Голсуорси Джон
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00183-9
- Переводчик: Олександр Іванович Терех
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Сага про Форсайтів». Краткое содержание книги:
Сага про Форсайтів
ВЛАСНИК
В ЗАШМОРГУ
ЗДАЄМО В ОРЕНДУ
Романи
JOHN GALSWORTHY
THE FORSYTE SAGA
The Man of Property
In Chancery
To Let
З англійської переклав
ОЛЕКСАНДР ТЕРЕХ
КИЇВ ВИДАВНИЦТВО ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ «ДНІПРО» 1988
В циклі соціально-психологічних романів видатного англійського письменника-реаліста Джона Голсуорсі (1867—1933) розповідається історія кількох поколінь родини Форсайтів, що охоплює цілу епоху в розвитку англійського буржуазного суспільства.
Передмова Анатолія Іллічевського
ISBN 5-308-00183-9
Український переклад, передмова.
Видавництво «Дніпро», 1976 р.
Художнє оформлення. Видавництво «Дніпро», 1988 р.
Отже, від десяти старих Форсайтів народився двадцять один молодий Форсайт, але від двадцяти одного молодого Форсайта з'явилося на світ поки що тільки сімнадцять нащадків, і навряд щоб їх додалося багато в майбутньому. Знавець статистики, певно, відзначив би, що народжуваність у Форсайтів змінювалася в прямій залежності від процентів, які давав капітал. Дід теперішнього покоління, Пишний Доссет Форсайт, одержував десять процентів і відповідно мав десятеро дітей. Ці десятеро, коли відняти чотирьох, що не одружилися, і Джулі, чий чоловік Септімус Смолл, як відомо, прожив недовго, діставали в середньому чотири-п'ять процентів і плодилися у відповідно зменшеній пропорції Двадцять один Форсайт, що народилися від них, тепер не одержували й трьох процентів з консолей, із яких здебільшого складався їхній спадок, що його батьки передавали їм дарчим листом, щоб уникнути податку, і шестеро з них, котрі мали дітей, сплодили сімнадцять нащадків тобто у цілковитій відповідності з теорією, два і п'ять шостих на кожного
Існували також інші причини такої млявої народжуваності. Сумнів у тому, чи зможуть вони заробляти гроші, цілком природний в тих колах, де панує достаток, а також свідомість того, що їхні батьки ще живі, змушували їх до обачності. Коли людина має дітей, а прибуток у неї обмежений, рівень смаку і життєвих вигод, звичайно, знижується: чого було досить для двох, того вже не досить для чотирьох і так далі — краще зачекати й подивитись, що робитиме батько. До того ж приємніше розважатися без усяких завад. Аніж піклуватися про дітей, вони воліли піклуватися про самих себе у відповідності з виразною тенденцією «fin de siècle»[15] як її тоді називали. Так можна було уникнути ризику та ще й придбати автомобіль. Атож, у Юстаса вже був автомобіль, хоча, коли він поїхав у ньому, його так труснуло, що вибило очний зуб; отож, мабуть, краще почекати, доки вони стануть безпечніші. А тим часом — досить дітей! Навіть молодий Ніколас утихомирився і за останніх три роки до своїх шести не додав жодного.
Проте занепад корпоративного почуття у Форсайтів чи, точніше, їхня роз'єднаність, симптоми якої можна розпізнати у вищезгаданих змінах, не зайшли ще далеко і не завадили їм зібратися 1899 року, коли помер Роджер Форсайт. Літо видалося чудове, і після відпочинку за кордоном чи на морі вони майже всі повернулися до Лондона, коли Роджер з властивою йому оригінальністю раптом узяв та й помер у своєму домі на Прінсез-гарденз. У Тімоті сумовито перешіптувалися, що бідолашний Роджер, мовляв, завжди ексцентрично ставився до свого харчування — хіба ж він, наприклад, не віддавав переваги німецькій баранині над усякою іншою?
15
Кінець століття (фр.).