Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом
- Автор: Бояновська Едита М.
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-125-0
- Переводчик: Андрій Бондар
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом». Краткое содержание книги:
В описі голодних мешканців Дубна Гоголь також значно розширює аналогічний фрагмент тексту 1835 року. У версії 1842 року Гоголь додає сцени зіткнення Андрія з жертвами голоду — старою жінкою (сплячою або, можливо, й мертвою), що підпирає браму, тіла, що звисає з даху, та чоловіка, котрий божеволіє від голоду і нападає на Андрія, аби отримати трохи хліба і просто померти у страшних конвульсіях після кількох з’їдених шматків. У тексті 1835 року міститься образ умираючої жінки, яка лежить на вулиці й кусає свою висохлу руку (ПСС 2, 317). У тексті 1842 року Гоголь робить жінку єврейкою та розширює цей фрагмент на основі рукописної версії 1835 року (ПСС 2, 638), підсилюючи його жах і пафос. Ось фрагмент 1842 року:
Это было мертвое тело женщины, по-видимому, жидовки. Казалось, она была еще молода, хотя в искаженных, изможденных чертах ее нельзя было того видеть. На голове ее был красный шелковый платок; жемчуги или бусы в два ряда украшали ее наушники: две-три длинные, все в завитках кудри выпадали из-под них на ее высохшую шею с натянувшимися жилами. Возле нее лежал ребенок, судорожно схвативший рукою за тощую грудь ее и скрутивший ее своими пальцами от невольной злости, не нашед в ней молока. Он уже не плакал и не кричал, и только по тихо опускавшемуся и подымавшемуся животу его можно было думать, что он еще не умер, или, по крайней мере, еще только готовился испустить последнее дыханье (ПСС 2, 98).
Так само, як і раніше, оповідач зупинявся на мак’явеллістському процесі розпалювання війни, тепер він показує в жахливих подробицях урожай війни і страшну долю жертв козацького гніву. Прочитавши про уявні єврейські переслідування українців, ми змушені тут пожаліти єврейських жертв. Прикметно, що в цьому місці повісті Гоголь не врівноважує цей опис єврейських і польських страждань будь-якими описами українських жертв і не підтверджує їх гноблення від рук поляків і євреїв. Це здається дивним, оскільки звірства на кшталт обрізаних грудей, у яких козаки виявляються винними в цій повісті, з’являються в головному історичному джерелі Гоголя — «Історії Русів» — як дії з боку поляків. Чому б Гоголеві було не перенести відповідальність за ці злочини на польську сторону? Я вважаю, що це демонструє оповідну двозначність козацького духу та справедливого характеру війни, заснованої на етнічній і релігійній ненависті. Замість того, щоб дозволити чіткий поділ між «добрими хлопцями» і «поганими хлопцями», Гоголь цю лінію розмиває. Хоча в голосі оповідача відображається переважно козацький погляд на речі, у творі також чути голос, що дистанціюється від їхнього войовничого націоналізму, щоб обміркувати значення людської жертви.
Воєнні дії в «Тарасі Бульбі» обмежено облогою козаками польського міста Дубна. Чому Дубна? Існують історичні аналогії між гоголівською повістю та історією реального міста Дубна, але залишається нез’ясованим, наскільки Гоголь був обізнаний із цією історією[324]. У повісті подається лише одна причина вибору козаками Дубна — перспектива багатої здобичі. Початок облоги далекий від блискавичного. Козаки виявилися неспроможними зламати опір мешканців. Вони особливо роздратовані участю жінок в обороні міста, котрі скидали на них камни, бочки, горшки, горячий вар и, наконец, мешки песку, слепившего очи (ПСС 2, 86). У відповідь на переважаючу силу здебільшого предметів домашнього вжитку, козаки відступають, перекривають надходження продовольства в місто і чекають капітуляції. Образ хоробрих вояків, що відступили перед жінками, озброєними горщиками, камінням і окропом, є комічним. Оповідач пропонує коментар від їхнього імені — заради збереження поважності: Запорожцы не любили иметь дело с крепостями, вести осады была не их часть (ПСС 2, 86). У світлі незламного опору Дубна ідея того, що козаки є вищими за таке виснажливе та не гідне чоловіка заняття, виглядає як виправдання. Крім того, облога — якраз те, до чого вдаються козаки, не зумівши взяти місто силою. Місто так і не погодилось капітулювати. Поразка козаків перед поляками великою мірою завдячує недбалості одного п’яного загону, що охороняв вхід до міста, внаслідок чого поляки й отримали підкріплення.
324
Див. В. Я. Звиняцковский, Николай Гоголь. Тайны национальной души (Киев: Ликей, 1994), 285.