Тягар пристрастей людських
- Автор: Моэм Сомерсет Уильям
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4783-3
- Переводчик: Елена Даскал
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Тягар пристрастей людських». Краткое содержание книги:
— Ви страшенно добрий, — сказав Філіп.
У ліжку він пролежав п’ять днів.
Нора і Ґріффітс чергували біля нього по черзі. Попри те що юнак був Філіповим однолітком, він розмовляв із ним кумедним батьківським тоном. Гріффітс був приємним хлопцем, турботливим і підбадьорливим; але найкращою його якістю було життєлюбство, яким він мовби лікував усіх навколо себе. Кері не звик до турботи, яку інші люди отримують від матерів і сестер, тож його глибоко зворушила жіноча ніжність цього кремезного молодика.
Поступово він одужував, а Ґріффітс ліниво сидів у нього в кімнаті й розважав сусіда веселими оповідками про свої любовні походеньки. Він був охочим до дівчат і міг крутити романи одночасно з трьома, а то й чотирма; і слухати про хитрощі, до яких йому доводилося вдаватися, аби не вскочити в халепу, можна було безкінечно. У нього був справжній хист перетворювати все, що з ним відбувалося, на романтичні пригоди. Він застряг у боргах і заклав усе, чим володів, але завжди залишався доброзичливим, щедрим і марнотратним. За характером Ґріффітс був шукачем пригод. Він полюбляв людей сумнівних професій та з непевними намірами, а кількість його знайомих серед покидьків — завсідників лондонських барів була просто вражаючою. Повії вважали його своїм другом, розповідали про свої життєві негаразди, складнощі та успіхи; шахраї, знаючи про відсутність грошей, пригощали хлопця обідами і позичали йому п’ятифунтові банкноти. Ґріффітс неодноразово провалювався на іспитах, але зберігав життєрадісність, а до батькових настанов ставився з такою чарівною доброзичливістю, що тато, практикуючий лікар у Лідсі, просто не міг довго гніватися на свого сина.
— У науках я справжній бовдур, — радісно зізнавався юнак, — просто не можу працювати.
Життя було занадто радісним. Утім, було зрозуміло, що перерісши принади молодості, Ґріффітс нарешті отримає диплом і практикуватиме з неабияким успіхом. Він лікуватиме людей самими лише своїми чарівними манерами.
Філіп обожнював його так само, як у школі обожнював високих, струнких і веселих хлопчиків. Коли він одужав, вони вже були справжніми друзями: найбільше Кері тішило те, що сусід, схоже, насолоджувався, сидячи в його невеличкій вітальні, марнуючи Філіпів час своїми балачками та випалюючи незліченну кількість цигарок. Часом Кері запрошував його до шинку на Реґент-стрит. Гейвордові юнак здавався недоумкуватим, але Лоусон помітив його шарм і страшенно хотів намалювати портрет: Ґріффітс був мальовничим створінням із синіми очима, білою шкірою і хвилястим волоссям. У компанії нерідко обговорювали теми, на яких він не розумівся, і тоді хлопець мовчки сидів із доброзичливою усмішкою на привабливому обличчі, небезпідставно відчуваючи, що сама його присутність уже прикрашає їхнє товариство. Дізнавшись, що Макалістер — біржовий брокер, він спрагло почав просити у нього поради, а той із похмурою посмішкою розповідав, які статки міг би заробити, якби купив у певну мить певні акції. У Філіпа від цих розмов текла слинка — він витрачав більше, ніж розраховував, і був не проти заробити трохи грошенят тим простим методом, який радив Макалістер.
— Наступного разу, дізнавшись про якусь по-справжньому гарну нагоду, я обов’язково повідомлю вам, — сказав брокер. — Часом вони випадають. Завдання в тому, щоб дочекатися цього часу.
Філіп не міг відігнати думку про те, як добре було б заробити п’ятдесят фунтів і купити Норі хутро, яке так знадобиться їй взимку. Він розглядав вітрини крамничок на Реґент-стрит і вибирав речі, які міг би придбати на ці гроші. Нора заслуговувала на будь-які коштовності. Завдяки їй його життя сповнилося щастям.
69
Одного дня, повернувшись до свого помешкання зі шпиталю, щоб помитися і причепуритися, перш ніж звично вирушити до Нори на чай, Філіп збирався відчинити двері ключем, але їх розчахнула господиня квартири.
— На вас чекає якась пані, — повідомила вона.
— На мене? — перепитав Філіп.
Він здивувався. Це могла бути тільки Нора, але що змусило її прийти сюди, Філіп не знав.
— Я б не мала запрошувати її всередину, але вона приходила тричі й виглядала такою засмученою, не заставши вас, що я дозволила їй зайти і почекати.
Філіп відмахнувся від пояснень хазяйки й кинувся до кімнати. Серце мало не вискочило з грудей. Там на нього чекала Мілдред. Вона сиділа, але, побачивши його, одразу ж рвучко підвелася, втім, не зробила йому назустріч жодного кроку й не промовила жодного слова. А Кері від подиву теж не знав, що сказати.